Історія української літератури. Том 6

1629. Псалтирь царя Давида и пЂсни обычныя, лЂта господня 1629 іуніа 28 дня, 614 стор. шістнадцятки.

1630. Имнологіа... пану, пастиру, опекунови и добродЂєви своєму през дЂлатели в типографіи в даруночку низко принесенаа, 12 ст., 4°.

1631. Тріодіон си єсть трипЂснец св. вел. Пятидесятницы, випущений 1 червня 1631, але наполовину надрукований ще за Зах. Копистинського; друк був перерваний війною з козаками, що затримала вихід — "всЂм наченшим сію книгу смрътоносным оружієм (єже в мимошедшеє лЂто 1630 наченше от пръваго дня мсца августа даже до априлия в сем уже лЂтЂ в обители же святой зде и в градЂ КієвЂ и в окрестных градЂх зЂло свирЂпствовавше і посЂченным бывшим". Капітальна книга, fol. 22 і 828 і 2 стор., з масою гравюр і окрас.

А та організація книжної, літературної праці, що її було переведено в зв’язку з цією видавничою роботою на протязі кільканадцяти літ, підняла Київ з ролі ялової з культурного погляду, пограничної бойової провінції на висоту культурного центру, яким він переставав бути вже з середини XIII віку!

Важніші твори лаврського гуртка.

Писання Копистинського.

Блискучий літературний, чи краще б сказати, книжний успіх лаврського осередку і з ним відродженого Києва взагалі як культурного центру в значній мірі пояснюється тою обставиною, що в складі того гуртка від перших початків поруч такого талановитого організатора, яким був Плетеницький, знайшовся такий визначний літературний талант, як Копистинський. Беринда, Земка, Л. Зизаній, не говорячи про інших, — це були літературні корисності тільки; Копистинський, судячи з усього, був великою літературною силою, хоча вона теж пішла, так би сказати, більше на будівельний, ніж на декоративний матеріал цієї доби. При тім найкращий його твір так і лишився невиданим, невважаючи на те, що його автор розпоряцжав друкарнею, а в світ пішов менш важливий і анонімний; так що постать цього діяча і його ідеї не здобули відповідного признання і уваги і його літературне й громадське діло й досі дуже мало простудійоване і освітлене. В рамках цієї роботи я теж не можу ставити цього завдання, тим більш, що аспект наш буде все-таки літературний, а не церковний, а праця і творчість Копистинського пішла більше в цім другім, ніж у першім напрямі 1.

1 Література крайнє убога. Одинока монографія — правда, дуже добра для свого часу, але тепер уже сильно перестаріла, — написана В. 3. Завитневичем з становища історії релігійної полеміки "Палинодія Захаріи Копыстенского и ея мЂсто в исторіи западно-русской полемики XVI и XVII вв.", Варшава, 1883 (першу половину книги займає опис попередньої релігійної полеміки). Одночасно вийшов в монографії про Могилу короткий начерк діяльності Копистинського як печерського архімандрита (с. 282 — 8). Все попереднє — в словарі Євгенія, в оглядах Максимовича і Філарета, так само статті М. Флореасова в "Кіев. Епарх. ВЂд." за 1873 — 4 рр. — після цих праць втратило значення; варто мати на увазі тільки замітки Голубєва "Библіографическія ЗамЂчанія о нЂкоторых старопечатных церковнославянских книгах", 1876, Гільтебрандта при виданні "Палінодії" в VI т. "Рус. Ист. Библ." (додатки с. 12-14 і особливо 22-4, про "Книгу о вЂрЂ", 1878) і анонімну "ЗамЂтку об одной старопечатной книгЂ" в московских Чтеніях, 1879 (про "Книгу о вЂрЂ"). Після того коротку біографію Копистинського дав Голубєв у своїй "Історії Кіев. Дух. Ак." (1886), а про літературну продукцію Копистинського — чималий уступ в "Історії укр. літератури" Возняка (II, с. 234-249). Головний твір Копистинського — "Палінодія" видрукувано тільки р. 1878 в IV т. "Рус. Ист. Библ." з двох пізніших, неповних і несправних копій — дарма, що одна з них належала Дмитрові Тупталові; див. вказівки на повніші варіанти в статтях Петрова: "Новооткрытый список "Палинодіи" Захаріи Копыстенского", "Труды Кіев. Акад.", 1884, VI, і Ол.Сушка: "Причинки до студій над текстом Палінодії", "Записки" львівські, т. 54. Доброго видання цього твору ми, значить, і досі не маємо.

"Книга о вірі" видана тільки в уривках, нічим не мотивованих, С. Т. Голубєвим в архіві ЮЗР, І, VIII (1914).

"О образЂх" і "О св. Тройци" почасти з друкованого дефектного київського примірника (московський і ленінградський повніші), почасти з рукописних копій Київської академії.

"Книга о правдивой єдности" не видана зовсім, а звісна тільки з побіжних заміток про неї Завитневича в цитованій праці (с. 286 і далі) — на підставі дуже лихої копії бувшої колекції Царського (тепер Московського історичного музею).

Передмови до лаврських друків здебільшого видані в додатках до праці Тітова "Типографія Киево-Печер. Лавры" ("Матеріяли до історії книжної справи на Україні"); дещо не ввійшло сюди — напр., вказана Голубєвим передмова до поучень Дорофея, заступлена в друкованій книзі присвятою Кизаревича Могилі (вона не опублікована).

Дві проповіді, присвячені Плетеницькому, тепер опубліковані: "Казаньє на погреб" — друга половина в згаданій статті Голубєва в "Трудах Киев. Дух. Акад.", 1910, VI, с. 339, в цілості — в тім же збірнику Тітова "Оміліа на роковую память", аж двічі — в тім же збірнику і перед тим в "Архіві Ю.З.Р.", І, VIII.

Головний доробок Копистинського — в полеміці і апологетиці. Але тут єсть цілий ряд невияснених питань. Маємо такий ряд питань, що становлять внутрішнє зв’язаний ланцюг, але тільки в певних частях його авторство Копистинського певне:

"О образЂх, о крестЂ, о хвалЂ божієй и молит†святых и о артыкулЂх вЂры єдиноє правдивоє церкве Христовы" звісний в кількох дефектних примірниках.

"О пресвятЂй Тройци і о иных артикулех вЂры єдиноє правдивоє церкве Христовоє" — два апологетичні трактати в друкованих примірниках книги, невідомо коли і де видані (титульної картки ні виходу ніде не збереглось). Звичайно вважають її віленським друком поч. XVII в. (коло р. 1602), але твердих підстав на це нема. Оба трактати з невеликими змінами ввійшли до "Книги о вірі", безсумнівного твору Копистинського, і на цій підставі дехто (як М. Возняк) вважають їх творами Копистинського, першим начерком цього апологетичного трактату, і це досить правдоподібно.

"Книга о вЂрЂ єдиной святой соборной апостольской церкве, которая под росудок церкве Всходной подається", без місця і року, підписана криптонімом (властиво анаграмою): ієромонах Азаріас X, що значить "Захаріа" 1;

1 При кінці першої частини цієї книги: "Вся преднаписаная судови и исправленію трону апостольскаго святЂшему патріарсЂ константинополскому яко найвишшему и власному пастыреви Россіи вручаються и предаються. Благодатію божією, благословенієм же и повеленієм старших отцов церкви всход(ной) вызнавцов твори ієромонах Азаріяс X. раб Іс. Xc. — "Матеріали", с. 34, "Архив ЮЗР", І, VIII, с. 293.

рік видання вказує пізніша праця Копистинського "О правдивой єдности", посилаючися на "книгу Азаріи году 1619 выданую" 1; характер письма не лишає сумніву, що друковано її в Лаврській друкарні. Складається з трьох частин, з котрих перша — про св. духа — відповідає згаданому вище трактатові "О пресвятЂй Тройци" (з невеликими відмінами); друга — "О пресвятих тайнах тЂла и крове" не має собі паралелі в тім ранішім друку (тільки змістом сходиться з деякими розділами трактату "О образЂх"); третя — десять малих трактатів головно з сфери православної обрядовості, майже всі мають паралельні розділи в трактаті "О образЂх", але з далеко більшими відмінами, ніж у відносинах першої частини до трактату "О прес. ТройцЂ". При кінці автор заповідає "не замешкавши" "особливоє выданіє так протав первенству яко теж и о незбавенном нЂкоторых в Россіи от церкве Всходней отступленію" 2 — те, що автор виложив в своїй "Палінодії". Навзаєм книга "О правдивой єдности" цитує книгу ієромонаха Азарії, проти уніятів видану, также про святого духа й тайни пресвяті й інші артикули віри 3: тут творами Азарії називається однаково і "Палінодія", і "Книга о вірі". На підставі цих вказівок, як також і певних стилістичних подібностей, можна вважати книгу Азарії твором Копистинського майже певно.

"Палинодія или книга обороны кафолической святой апостольской Всходной церкви и святых патріархов и о Грекох и о Россох христіанех, в ласцЂ божой за благословенієм страших през архимандрита 4 Захарію Копистенского написана и з ревизією учителей выдана а под разсудок поддана святых всходных патріархов 5 року от Рождества Бога Слова І. Христа 1621 мЂсяца ноємврія 26" — так зветься вона в копії, що належала Дмитрові Тупталові, а потім попала до Московської синодальної бібліотеки 6.