Історія української літератури. Том 1

А як то було з початку світа,

Не було тогди неба ні землі,

А лишень було синєє море,

А на тім морі ой два дубочки,

На тих дубочках два голубоньки,

Два голубоньки з неба зіслані,

З неба зіслані на відпитані.

Стали радити, як світ сотворити:

Спустімся в море до самого дна,

Виберім собі синій каменець

Синій каменець, синєє небо;

Виберім собі жовтий каменець,

Жовтий каменець — жовтая земля

(Гн., ч. 66).

Лишивши на боці додатки, очевидно, пізнішого характеру, тих ангелів, церкви, просфори, дістаємо образи дуже старі: світового дерева і птаха чи птахів — творців світа і людського пожитку («трьох пожитків» чи «трьох користей» — пор. вище). Сей образ давно звернув на себе увагу дослідників, українських і неукраїнських 1, толковано його міфологічно і виходячи з дуалістичних апокрифічних мотивів; досі він, властиво, ще чекає ґрунтовнішого досліду, але в кожнім разі можна і тепер повторити замітку Потебні, що «основа сього образу без порівняння старша від богумильства» і корениться в дуже старій традиції.

1 Safařik, Narodopis, 1842; Костомаров, Объ историческомъ значеній русской поэзіи, 1843; Erben, Baje slovanská o stvořeni světa. — Časopis musea kral, Českeho, 1866; Афанасьевъ, Поэтическыя воззрЂнія славянЂ, II, c. 456 і д.; Веселовскій, Разысканія въ области рус. духовнаго стиха, IV. Сонъ о древЂ, XI. — Дуалістическія сказанія о мирозданіи; Мочульскій, О Голубинной книгь, с. 223 і д.; Сумцовъ, Культурныя переживаній, розд. 188; Драгоманов, Дуалістичне сотворення світа (Розвідки, III).

Часом се райське дерево представляється прототипом винної лози — найблагороднішої з земних рослин:

Ой плило, плило райськеє дерево,

Ой як приплило край із Дуная,

Та й ся приймило, корінь пустило, красно зацвіло,