Історія української літератури. Том 1

Райськеє деревенько перед раєм стояло,

В рай ся похиляло, сильно зацвітало (Гол., І, 99).

1 Так толкував Потебня і пісенний явір (Ой ніхто там не бував, де ся явір розвивав) — «широка підсонічна сцена, під світовим явором, неприступним для простого смертельника» (Слово, § 32).

Воно ж величалося в різдвяних піснях як дерево життя, що сплинуло бистрими річками, несучи на собі родину, котрій адресується величальна пісня.

Воно ж виступає в космогонічній коляді — одній з найцікавіших пам’яток нашої усної поезії:

Варіант Ходаковського:

Що ж нам було з світа початку?

Не було нічого, їдна водонька.

На тій водоньці їдне деревенько,

На тім деревеньку шовкове гніздо,

А в тім гнізденьку три голубоньки.

Не три голубоньки — три ангелоньки,

Уж ся впустили в глубоке море,

В глубоке море на самеє дно,

Винесли нам [вни] три пожитоньки:

Перший пожиток — возимо жито,

Возимо жито людям на хлібець,

Другий пожиток — яру пшениченьку,

Яру пшениченьку на проскіроньку,

До служби божой, до церковоньки.