Історія української літератури. Том 1

Буде повна сторона!

Як ми жито діжнемо,

Сторони докладемо.

Судив нам Біг дожати,

Суди, Боже, і пожити,

Миром, в спокою, в доброму здоровлю!

Вар.: Ой зазвеніли стодоли, стодоли,

Що не повні сторони, сторони!

Ой не звеніте, стодоли,

Будуть повні сторони:

Скілько на небі зірочок,

Скільки на полі копичок!

Зіроньки небо світили,

Копоньки поле укрили!

Ой летіла сива каня по полю,

Заганяла дрібні пташки до бору;

— Ой до бору, дрібні пташки, до бору,

Потім, як поле вижато, з піснями в’ється вінок, одній з дівчат убирають його на голову, і потім уся робоча дружина іде процесією до господаря:

Наше жниво вже в кінця,

А ну ж. дівчата, до вінця!