Методологія проектування передбачає наявність концепції, принципів проектування, засобів проектування. Метод проектування ПЗ - це організована сукупність процесів створення моделей, що описують різні аспекти ІС з використанням нотацій. Метод - це сукупність:
• o концепцій і теоретичних основ (наприклад, структурний або об'єктно орієнтований підхід);
• o нотацій, що використовуються для побудови моделей статичної структури і динаміки поведінки ІС (діаграми потоків даних і діаграми "сутність - зв'язок" для структурного підходу, діаграми варіантів використання, діаграми класів в об'єктно орієнтованому підході);
• o процедур, що визначають практичне застосування методу (послідовність і правила побудови моделей, критерії для оцінювання результатів).
Технологія проектування ПЗ - це сукупність технологічних операцій проектування (рис, 3.5) у певній послідовності і взаємозв'язку. Апарат технологічних мереж проектування - це зручний інструмент формалізації технології проектування ІС. Основа його формалізації - визначення технологічної операції проектування у вигляді множини документів (описувач множини фактів), параметрів (описувач одного факту), програм (опис алгоритмів рішення задачі), універсальних множин (повна множина фактів одного типу), на яких задані перетворювачі, ресурси, засоби проектування на конкретному вході/виході.
Методи реалізуються через конкретні технології і методики, стандарти й інструментальні засоби, що забезпечують виконання процесів ЖЦ ПЗ. Розрізняють методи оригінального проектування, коли створюється оригінальна ІС, та типового проектування, коли ІС компонується з готових типових рішень. Комбінація різних методів проектування зумовлює характер технології проектування ІС. Найвідоміші технології проектування ІС - це канонічна (ручна технологія індивідуального проектування) та індустріальна, що у свою чергу поділяється на автоматизовану (з використанням САSЕ-тех-нологій) і типову (модельно орієнтовану або параметрично орієнтовану).
Більшість існуючих САвЕ-засобів засновано на методах структурного або об'єктно орієнтованого аналізу і проектування, що використовує специфікації у вигляді діаграм або текс-
Перехід від моделі ияк є" до моделі "як має бути" може відбуватися двома способами:
• 1) удосконалюванням діючих технологій на основі оцінки їхньої ефективності;
• 2) радикальною зміною технологій і перепроектуванням бізнес-процесів.
Стадія проектування включає такі етапи:
• o розроблення системного проекту. На цьому етапі дається відповідь на питання: що має робити майбутня ІС?, а саме: визначаються архітектура системи, її функції, зовнішні умови функціонування, інтерфейси й розподіл функцій між користувачами і системою, вимоги до програмних та інформаційних компонентів, склад виконавців і терміни розроблення. Основу системного проекту становлять моделі ІС, що проектуються на основі моделі "як має бути", а результатом діяльності автоматизації є технічне завдання;
• o розроблення технічного проекту, яке охоплює проектування системи, що включає проектування архітектури системи і детальне проектування.
Моделі ІС уточнюються і деталізуються до необхідного рівня. На кожній стадії проектування може виконуватися кілька процесів, що визначаються у стандарті ШО/ІЕС 12207. Кожна програма - це певний перетворювач, поведінку і властивості якого визначають у процесі створення системи так, щоб вирішити певну проблему.
Вимоги до програмної системи - це властивості, які слід мати системі для адекватного виконання своїх функцій.
У сучасних ІТ фаза життєвого циклу, на якій фіксуються вимоги до розроблення програмного забезпечення, визначальна для його якості, термінів та вартості робіт. Саме на цій фазі мають бути зафіксовані реальні потреби користувачів у функціональних, операційних та сервісних можливостях, які має реалізувати розробник. Отже, на цій фазі відбувається домовленість між замовником та виконавцем, яка визначає подальші дії виконавця.
Ціна помилок і нечітких неоднозначних формулювань на цій фазі дуже висока, адже час та засоби витрачаються на непотрібну замовникові програму. Внесення необхідних коректив при цьому може вимагати серйозних переробок, а інколи й повного перепроектування і, відповідно, перепрограмування. За статистичними даними відсоток помилок у постановці завдань перевищує відсоток помилок кодування, і це є наслідком суб'єктивного характеру процесу формулювання вимог та майже повної відсутності засобів його формалізації. Дійовими особами процесу формулювання вимог є:
• o носїі інтересів замовників (досить часто замовника репрезентують кілька професійних груп, які можуть мати не тільки відмінні, але навіть суперечні потреби);
• o оператори, що обслуговують функціонування системи;
• o розробники системи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології на підприємствах» автора Плескач В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інженерія вимог“ на сторінці 2. Приємного читання.
