Стандарт UDDI надає механізм виявлення Web-сервісів. UDDI формує бізнес-реєстр (UDDI Business Registry), в якому провайдери Web-послуг можуть реєструвати свої послуги, а розробники - відшуковувати необхідні їм сервіси. Компанії реєструють себе в Business Registry, який є базою даних загального користування. UDDI дає можливість описувати, інтегрувати і публікувати сервіси. UDDI сам є спеціалізованим Web-сервісом, що дає змогу користувачам і застосуванням знаходити необхідні їм сервіси.
Компанії IBM, Microsoft та Ariba створили власні UDDI-реєстри (Web-реєстри), де розробники можуть реєструвати свої Web-сервіси. Інформація в UDDI-реєстрах складається з трьох компонентів:
• o ибілі сторінки" дозволяють підприємствам реєструвати їх назви і послуги, що забезпечує пошук іншими компаніями згідно з довідниками, які містять їх адресу та інші ідентифікатори;
• o "жовті сторінки" включають класифікатори за галузями та специфікують компанії способами: NAICS-кодами стандартів промисловості, що встановлені американським урядом, кодами Організації Об'єднаних Націй - SPSC-кодуванням та кодами географічного положення;
• o "зелені сторінки" містять технічну інформацію про послуги, що пропонуються компаніями, та адреси для пошуку інформації.
UDDI може використовуватися з метою перевірки даних про партнера, пошуку компаній у певній галузі промисловості з конкретним типом обслуговування. UDDI містить елементи таких типів:
• o бізнес об'єкт (Business Entity) - безпосередньо визначає бізнес;
• o бізнес-сервіс (Business Service) - містить інформацію про набір послуг;
• o шаблон зв'язування (Binding Template) - містить інформацію про точки входу послуги;
• o модель технології (TModel) - визначає окрему специфікацію для послуги.
Бізнес об'єкт (Business Entity) описує ПрО, до якої належить конкретний Web-сервіс. Цей елемент може включати опис категорій для індустрії, що полегшує детальний пошук послуг. Бізнес-сервіс (Business Service) - це клас послуг у межах певної галузі промисловості. Кожна галузь належить певному елементу Business Entity. Шаблон зв'язування та модель технології визначають Web-сервіс. TModel містить абстрактний опис, a Binding Template - конкретну специфікацію послуги.
Поняття архітектури, орієнтованої на послуги, сформувалося упродовж розвитку концепції Web-сервісів. Архітектура Web-сервісів є однією з реалізацій COA (є також інші підходи до реалізації COA: Java RMI (від Sun Microsystems), CORBA (від консорціуму OMG), DCOM (від Microsoft), DCE (запропонований асоціацією Open Group) тощо. COA має такі характеристики: розподілена, інтерфейс функціональних модулів такий, що використання модулів не залежить від технології або платформи, у межах якої вони реалізовані; можливий динамічний пошук і підключення потрібних функціональних модулів; архітектура базується на загальноприйнятих галузевих стандартах'.
Сервіс-орієнтована архітектура (COA) - це концепція проектування, розробки й управління функціональних модулів (сервісів), кожний з яких доступний через мережу і здатний виконувати певні дії.
COA створює комунікаційне середовище для модулів, що реалізовують прикладну бізнес-логі ку. Інформація про модулі публікується в такій формі, що їх використання не вимагає знань про використані в них рішення і технології. Від розробника не вимагається знати, як працює програма, необхідно лише розуміти, які вхідні і вихідні дані потрібні, і як викликаються ці програми для виконання.
Сервіс-орієнтовані обчислення (СОО) - обчислювальна парадигма, яка використовує сервіси як фундаментальні елементи для розробки застосувань. СОО базуються на COA і забезпечують виконання операцій управління сервісами. Розробка системи СОО - це процес пошуку, підбору і компонування сервісів, що задовольняють вимоги користувача.
Можливість компонування (composability) Web-сервісів часто розглядають як одну з основних переваг їх використання. Компонування полягає у знаходженні набору елементарних сервісів, необхідних для реалізації функцій, використовуваних у запиті користувача, і визначення порядку їх виконання.
Функціональні можливості Web-сервісів визначаються входом, виходом, попередніми умовами і діями сервісу. їх позначають як ЮРЕ (inputs, outputs, preconditions, and effects). Наприклад, для сервісу купівлі попередня умова - це коректне введення номера кредитної картки, вихід - генерація квитанції, а дія - оплата товарів/послуг; електронний магазин може мати такі входи: назва товару, адреса споживача і номер його кредитної картки з попередньою умовою перевірки справжності цієї кредитної картки.
Виходами можуть бути електронна квитанція та операції з кредитною карткою і відвантаження товару споживачеві. Функціональні атрибути можуть описати показники якості сервісу, такі, наприклад, як час виконання купівлі і час п роп лати.
Більшість послуг, необхідних користувачам, формується вручну з використанням заснованих на WSDL описів елементарних сервісів. Для автоматичного компонування програми мають бути здатними відбирати потрібні Web-сервіси і компонувати їх.
Інформація, що міститься в реєстрі UDDI, недостатня для автоматичного компонування Web-сервісів, тому що не дає змоги інтерпретувати їх семантику. Тому розробляються механізми відображення семантики сервісів та її автоматизованого зіставлення з семантикою запитів користувачів. Можна розв'язати проблеми автоматичного компонування, зв'язавши параметри Web-сервісів з термінами визначеної ПрО і семантичним обґрунтуванням цих понять.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інформаційні системи і технології на підприємствах» автора Плескач В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сервіс-орієнтована архітектура“ на сторінці 2. Приємного читання.
