Розділ «3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах»

3.2.11. Сорго в сівозмінах

Сорго вирощують на зерно, силос, зелений корм. Основними областями, де його сіють є Луганська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Миколаївська, південні райони Харківської, Дніпропетровської, Кіровоградської і Одеської областей, а також Автономна Республіка Крим.

Однією з цінних біологічних властивостей сорго є здатність відростати після збирання і давати два, а на зрошуваних землях три-чотири укоси зеленої маси протягом літа.

Універсальність використання сорго, виняткова посухостійкість, невибагливість до ґрунту та висока врожайність свідчать про цінність його як кормової культури.

При розміщенні сорго в сівозміні необхідно враховувати його повільний ріст та розвиток на початку вегетації і в зв'язку з цим можливість заглушування бур'янами. Виходячи з цього, попередниками сорго можуть бути культури, які залишають поле чистим від бур'янів. За даними Інституту зернового господарства, найдоцільнішими попередниками для зернового та цукрового сорго в Степу є ячмінь, горох, озима пшениця та кукурудза.

Основна вимога при виборі ділянки під сорго - чисте від бур'янів, насамперед від мишію, не заселене дротяниками і совками поле. Сорго - пластична культура, здатна формувати високі врожаї при розміщенні після різних попередників, як після ранодостигаючих (злаково-бобова сумішка, горох, ячмінь, озима пшениця, кукурудза на силос, сорго на силос), так і після культур пізнього строку збирання (кукурудза на зерно, сорго на зерно).

Не слід розміщувати сорго після соняшнику і суданської трави, оскільки ці культури залишають багато падалиці, яка на перших етапах розвитку рослин сорго послаблює їх і значно знижує урожайність.

У посушливих районах сорго доцільно розміщувати після кращих попередників - озимої пшениці й кукурудзи на силос. Після них поле не тільки залишається чистим від бур'янів, а й має достатній запас вологи перед сівбою сорго.

Деякі спеціалісти вважають, що сорго - поганий попередник для інших культур. Проте багаторічні експериментальні дані не підтверджують цього. Сіяти сорго треба на тих самих полях, що й кукурудзу, при цьому врожай наступних культур у сівозміні практично не зменшується.

На крайньому півдні України сорго є непоганою парозаймаючою культурою. Після його збирання залишається ще достатній період для обробітку ґрунту під озиму пшеницю.

В умовах недостатнього зволоження важливим резервом збільшення виробництва зелених кормів є посіви цукрового сорго. За даними Інституту зернового господарства УААН, найдоцільнішими попередниками цукрового сорго є озимі, ярі зернові та зернобобові. При розміщенні після соняшнику, суданської трави та коренеплодів його врожайність значно знижується. Водночас як попередник сорго не поступається кукурудзі, залишаючи в ґрунті після збирання врожаю такі самі запаси вологи і поживних речовин (С. В. Красненков, 1994).

Зернове сорго дає можливість зменшувати негативні наслідки посухи і поповнювати недобір кормів, що спостерігається в посушливі роки, коли знижується врожайність зернових колосових і кукурудзи. Потенційна продуктивність зернового сорго найповніше розкривається при розміщенні його після озимої пшениці та ячменю. На час сівби сорго в Північному Степу запаси доступної вологи після цих культур, як правило, на 10-15 мм вищі, ніж після суданської трави, кормових буряків та соняшнику (С. В. Красенков, 1994).

3.2.12. Капустяні культури в сівозмінах

3.2.13. Проміжні культури в сівозмінах

Культури, які займають поле протягом більшої частини вегетаційного періоду, називаються основними. Після збирання багатьох з них за наявності вологи в ґрунті можна вирощувати рослини для одержання додаткової продукції.

Проміжними називають культури, які вирощуються в інтервалі часу, вільного від вирощування основних культур сівозміни. За рахунок таких посівів з однієї площі протягом року можна мати два, а на зрошуваних землях - і три врожаї, що підвищує коефіцієнт використання сонячної радіації, внаслідок чого продуктивність гектара ріллі зростає в півтора-два рази. При цьому ґрунт значно довше перебуває під покривом рослин, які синтезують органічну масу. Більше половини її залишається в ґрунті у вигляді післяжнивно-кореневих решток, що активізують мікрофлору, розкладаються на легкодоступні поживні речовини, поліпшують агрофізичні властивості, відновлюють родючість ґрунту та підвищують урожайність сільськогосподарських культур.

При вирощуванні двох урожаїв поле зайняте рослинами з ранньої весни до пізньої осені, а при вирощуванні озимих проміжних - ще й узимку. Постійна наявність рослинного покриву позитивно впливає на фізичні властивості ґрунту, міграцію солей у ньому та мікроклімат приземного шару.

Під покривом проміжних посівів ґрунт менше висушується, захищається від прямих сонячних променів, створюється підвищена вологість у приземному шарі повітря. Особливо сприятлива дія рослин на ґрунтах південних районів, які часто перегріваються. Спостереженнями підтверджено, що влітку температура ґрунту під рослинним покривом післяжнивних культур на 10-20°С нижча, ніж у чистому пару. Помірна температура і слабке провітрювання створюють у рослинному травостої потрібну вологість, затінення, яке в два-три рази більше порівняно з відкритими площами. Усе це посилює життєдіяльність корисної мікрофлори, поліпшує газообмін і підвищує ефективність добрив.

Проміжні культури в сівозмінах - надійний захід боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин. Їх знищують під час обробітку ґрунту під другий урожай і догляду за посівами. Бур'яни, крім того, біологічно пригнічуються проміжними посівами і скошуються до фази плодоношення. Разом з цим проміжні посіви є одним із заходів боротьби з водною ерозією, а в південних і південно-східних районах ще й з вітровою. Вирощування двох урожаїв за рік поліпшує структурний стан і будову орного шару.

У вузькоспеціалізованих сівозмінах проміжні культури послаблюють негативні наслідки повторних посівів. При вирощуванні проміжних культур на сидеральне добриво значно поліпшується фітосанітарний стан полів, оскільки своєчасне заорювання їх зменшує кількість збудників хвороб, шкідників і бур'янів.