Проте на складних схилах вали і борозни іноді розміщують уздовж схилу, і вода стікає в знижені місця. Якщо вона переповнить борозну в котловані, вал прорветься і вода потече вниз по схилу. Вона може прорвати і розміщені нижче вали, що призведе до утворення вимоїн. Те саме може статися і на рівному схилі, на якому нагромадиться багато талих вод.
Щоб запобігти таким явищам, застосовують перехресне обвалування плугом з видовженою полицею в агрегаті з валкоутворювачем. При цьому видовжена полиця утворює вали, спрямовані впоперек схилу, а валкоутворювач робить валики-перемички. На зораному полі утворюються ділянки розміром 1,4 х 2,3 м, замкнуті валиками з чотирьох сторін, які запобігають стіканню води в будь-якому напрямку.
Для ступінчастої (різноглибинної) оранки на плугах загального призначення через один корпус замість стандартного монтують корпус із стояком, довшим на 5 см і більше. При оранці таким плугом утворюються ступінчасті борозни, які стримують внутрішньоґрунтовий стік.
При комбінованій оранці в чотирикорпусного плуга на другому і третьому корпусі знімають полиці, завдяки чому на полі створюється мікрорельєф, який затримує воду і зменшує змив верхнього шару ґрунту.
На складних схилах найефективнішим способом обробітку зябу є лункування та перехресне борознування. При лункуванні на поверхні поля утворюється густа мережа (до 13 тис.) замкнутих заглиблень (лунок) загальною ємністю 250-300 м3/га. В деяких випадках, особливо при періодичних відлигах і заморозках, стійкий сніговий покрив не формується, на дні лунок утворюються льодяні лінзи, що утруднює вбирання талих вод. В результаті цього стік не зменшується, а нерідко зростає. У зв'язку з цим практичний інтерес являє протиерозійний агрегат, який за один прохід утворює валики, лунки і щілини. Вбирна здатність таких лунок збільшується, тому що вони розміщені безпосередньо над щілинами.
При переривчастому борознуванні на 1 га утворюється майже 4000 коритоподібних заглиблень ємністю по 70-80 л, що становить 300 м3/га.
Лункування можна робити одначасно з оранкою за допомогою однієї батареї лункоутворювача або пристосування ПРНТ-90000А, під час осіннього обробітку раннього зябу дисковим лункоутворювачем ЛОД-10 або пристосуванням ПЛДГ-10 і ПЛДГ-5 до лущильників ЛДГ-10 та ЛДГ-5. Переривчасте борознування проводять одночасно з оранкою плугом ПЛН-4.35 з пристосуванням ПРНТ-70000 або УБП-1-35.
Перехресне борознування виконують культиватором з підгортальником типу ПВМ. Перший прохід культиватора роблять уздовж, а другий - упоперек схилу.
Лункування доцільно застосовувати на схилах крутістю до 5°, а переривчасте бо-рознування - на крутіших схилах.
На схилах з рівною поверхнею зяблеву оранку вздовж горизонталей поєднують з валкуванням. Валики утворюються під час оранки плугом ПН-4-35, в якого одна полиця подовжена, завдяки чому скиба скидається вниз по схилу й утворює валики з поглибленням між ними шириною 1,2 м і глибиною 0,2.
Обробіток ґрунту із створенням мікрорельєфу особливо ефективний на лощин-них схилах. Але він захищає ґрунт в основному від стоку талих вод. Після першого ж боронування мікрорельєф вирівнюється і втрачає ґрунтозахисну здатність.
У західних районах лункування, переривчасте боронування і обвалування, крім зменшення змиву ґрунту, можуть сприяти перезволоженню його і затримці польових робіт на 3-5 днів. Тому в Передкарпатті на схилах для скидання зайвих вод потрібно закладати гончарний дренаж, а також проводити обробіток під кутом 1-2° по горизонталях.
5.6.2. Протиерозійні заходи під час передпосівного обробітку ґрунту і сівби
Навесні найбільше ерозії піддаються поля, зорані плугами з полицями, поверхня яких вирівняна скребковими волокушами і закоткована котками з гладенькою поверхнею. Тут внаслідок підвищеного розпорошення і вирівняності поверхні ґрунт може видуватися і змиватися при швидкості вітру та інтенсивності дощу відповідно 4,5 м/с і 0,4 мм/хв, що нижче від порогових величин в 1,5-2 рази.
Крім того, за такого обробітку ущільнений верхній шар посилює надходження вологи по капілярах, висушує верхній шар і призводить до утворення тріщин та ґрунтової кірки. Щоб уникнути цього, вирівнювання і коткування слід поєднувати з розпушуванням поверхні на 2-3 см. Для цього краще застосовувати волокуші ВП-5,6 та кільчасто-зубові котки КЗК-10.
На зябі ґрунт швидше висихає при грудочкувато-брилистій будові, а при обробітку без обертання скиби, коли післяжнивні рештки змішані в шарі 0-12 см, і довше - при дрібногрудочкуватому складі, якщо його поверхня вкрита післяжнивними рештками. В першому випадку переважає конвекційно-дифузний механізм втрати вологи, в другому - капілярний. Останній особливо сильний на фоні нульового обробітку, де без закриття вологи вода по капілярах буде підніматися до поверхні й випаровуватися доти, поки вологість ґрунту не знизиться до вологості розриву капілярів, при якій припиняється надходження вологи знизу.
Зменшити надходження вологи через капілярний механізм руху води можна розпушуванням верхнього шару ґрунту, а при дифузно-конвекційному його ущільненням або вичісуванням післяжнивних решток з обробленого шару на поверхню. При цьому чим товщий шар мульчі, тим менше випаровування і краще зберігається волога в нижніх шарах ґрунту. Якщо випаровування вологи без розпушеного шару на поверхні взяти за 100%, то вже 2-3-сантиметровий шар зменшує його на 74,5, а 4-6-сантиметровий - на 89%.
Дія пухкого ізолювального шару на зменшення випаровування краща, якщо він складається з агрегатів розміром 0,25-3 мм. Без суттєвого зниження ефективності в ньому допускається наявність пилу до 5% і стільки ж малих грудочок і брил. Оптимальна щільність ізолювального шару становить 0,7-0,8 г/см3.
На практиці кращих результатів досягають, коли поверхня поля на 60-80% покрита післяжнивними рештками, а мульчувальний шар ґрунту складається з грудочок розміром 1-10 мм. При цьому втрати вологи на 20-25% менші, ніж тоді, коли післяжнивні рештки відсутні, а пухкий ізолювальний шар навіть більш структурний. Вища стійкість такого ґрунту і проти водної та вітрової ерозії (І. А. Пабат).
При безполицевому обробітку для збереження ґрунтозахисного фону навесні для закриття вологи використовують голчасті борони БИГ-3А і БМШ-15. Створений мульчувальний шар забезпечує краще збереження вологи і не перешкоджує наступним обробіткам, сівбі та догляду за посівами звичайними знаряддями. При розміщенні ранніх ярих культур після великостеблових (кукурудзи та ін.) для поліпшення якості сівби передпосівна культивація повинна збігатися з напрямком майбутнього посіву.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Землеробство» автора Гудзь В. П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ“ на сторінці 15. Приємного читання.