Розділ «ГЛОСАРІЙ»

Аксіологія (від грець. αξια - цінність) - розділ філософії, який досліджує питання природи цінностей, їх види, взаємозв’язки, динаміку у соціально-історичному контексті та роль у житті особи.

Аномія - стан суспільства, коли значна частина його членів негативно або байдуже відноситься до норм, що звернені до них.

Антропосоціогенез - процес походження людини й суспільства.

Апологетика (від грець. ύπολογία - захисна промова, лист, твір, спрямований на захист чого-небудь) - період у розвитку середньовічної філософії, коли християнська релігія зазнавала утисків, гонінь і треба було захищати її від язичницької культури та філософії зокрема.

Апостеріорний (від лат. а pоsteriori - букв. «пізніший» або «після досвіду», «на основі досвіду». Термін вживається для характеристики людського знання як такого, що з’являється через досвід.

Апріорний (від лат. а priori - букв. «без попереднього», інакше - «первісно», або «до досвіду»). Термін стосується поглядів на джерело знань та процес пізнання. Прибічники апріоризму вважали, що у людини є природжені (додосвідні) базові ідеї, з яких шляхом дедукції і розгортаються знання.

Атман - термін давньоіндійської філософії. Має декілька значень: тіло, дихання, індивідуальна людська душа або як загальна душа, що тотожна Брахману. В Упанішадах проводиться й така думка, що атман є духовне «Я» кожної людини.

Брахман - філософська категорія давньоіндійської філософії для вираження деякої загальної духовної основи всього сущого.

Буддизм - давньоіндійська філософська школа та релігія, засновником якої вважається Сіддхартха Шак’ямуні або Будда (563-483 роки до н. е.). Школа вважає, що буття є взаємодією деяких конечних елементів «матерії», «духу» та «сил», що об’єднуються терміном дхарма. Світовий процес є взаємодією 72 видів елементів (дхарм) і має тенденцію до заспокоєння та конечного згасання. Важливим поняттям буддизму є нірвана, що означає повну заспокоєність, згасання, а іноді й смерть. Мета життя людини - звільнення від страждань, досягнення нірвани.

Буття — вихідна категорія філософії, якою стверджується, що світ, сукупність речей і процесів, є наявним, існуючим, Через категорію «буття» підкреслюють факт існування тих чи інших предметів, явищ.

Веди — збірники гімнів, пісень, магічних заклинань та ритуальних формул. Складаються з таких груп: самхіти, брахмани, араньяки, упанішади. Упанішади відіграли фундаментальну роль у становленні давньоіндійської філософії. Найбільш давні з текстів ведичної літератури відносяться до середини другого тисячоліття до н. е.

Відносини - спосіб взаємозалежного буття предметів певної тотожності, сутність якого полягає у наявності у них реальної можливості з необхідністю вступити при належних умовах у актуальний зв’язок і взаємодію через посередництво механічних, фізико-хімічних та інших процесів.

Влада — панування і контроль одних людей над свідомістю і поведінкою інших.

Гіпотеза (від грець. ύπόθεσις - припущення) — деяке імовірнісне припущення про суттєвий зв’язок між явищами.

Гносеологія (від грець. γνώσις - пізнання + λόγος - вчення) - розділ філософії, який досліджує пізнавальне відношення людини до світу, умови, види і форми пізнання, проблему істини.

Даосизм - давньокитайська філософська школа, засновником якої був Лао-цзи (604-531 до н. е.). Відстоювала принцип слідування природності як правильний шлях життя (дао).

Даршани - філософські школи ведичної традиції: санкх’я, йога, н’яя, вайшешика, міманса, веданта.

Девіантна поведінка - тип поведінки, що є наслідком розриву між нормами-цілями й соціально-схвальними засобами їх досягнення.

Дедукція — метод переходу від загальних положень до часткових, або інакше - виведення за правилами логіки нових істин з істин вже відомих.