3. Ширина зони хімічного зараження:
Ш = 0,03Г = 0,03 · 10,35 = 0,3 км.
4. Площу зони хімічного зараження з уражаючою концентрацією визначаємо за формулою
SУ = 1/2 ГШ = 1/2 · 10,3 · 0,3 = 1,54 км2.
Якщо хімічна речовина розливається на підстеляючу поверхню, то висота шару приймається не більшою ніж 0,05 м, за такої умови прогнозування застосовується розлив "вільно".
При розливі хімічної речовини на обвалованій поверхні висота шару розлитої хімічної речовини має становити: h-Н- 0,2 м (Н — висота обвалування); приймається розлив "у піддон".
Для вирахування висоти обвалування застосовуються коефіцієнти зменшення глибини поширення зараженої хмари при виливі "у піддон" (табл. 81).
Таблиця 81. Коефіцієнти зменшення глибини поширення заваженої хмари при виливі “у піддон”
| Назва СДЯР | Висота обвалування, м | ||
| 1 | 2 | 3 | |
| Хлор | 2,1 | 2,4 | 2,5 |
| Аміак | 2,0 | 2,2 | 2,3 |
| Сірчистий ангідрид | 2,5 | 3,0 | 3,1 |
| Сірководень | 1,6 | — | — |
| Соляна кислота | 4,6 | 7,4 | 10 |
| Формальдегід | 2,1 | 2,3 | 2,5 |
Примітка: Якщо резервуари і СДЯР герметично закриті та обладнані спеціальними уловлювачами, то коефіцієнт збільшується в 3 рази. 2. При проміжних значеннях висоти обвалування наявне значення висоти обвалування округлюється до близького.
Визначаючи глибину поширення зараженої хмари в умовах забудови або лісів, необхідно враховувати зменшення поширення (табл. 82).
Таблиця 82. Коефіцієнти зменшення (на кожний км) глибини поширення хмари зараженого повітря в умовах забудови і лісів
| Вертикальна стійкість шарів атмосфери | Міська забудова | Сільська забудова | Лісові та садові насадження |
| Інверсія | 3,5 | 3 | 1,8 |
| Ізотермія | 3 | 2,5 | 1,7 |
| Конвекція | 3 | 2 | 1,5 |
При аварії з резервуарами, де СДЯР менше, ніж зазначено в табл. 72—81, глибина розраховується методом інтерполювання між нижчим значенням та нулем.
Глибина поширення хмари, зараженої хімічною речовиною, якої немає в табл. 72—81, розраховується за глибиною поширення хмари, зараженої хлором, враховуючи ці умови, і перемножується на коефіцієнт цієї речовини: анілін — 0,01, водень фтористий — 0,31, водень ціаністий — 0,97, нітробензол — 0,01, оксид етилену — 0,06, оксид азоту — 0,28, тетраетил свинцю — 0,08, фосген — 1,14, диметиламін — 0,24, метиламін — 0,24, метил хлористий — 0,06.
Вихідні дані (кількість хімічної речовини, швидкість вітру, стійкість шарів атмосфери і температура повітря) використовуються відповідно до умов, за яких виникла аварія.
Визначення часу підходу зараженого повітря. Час підходу зараженого повітря до певної межі (об'єкта) ї визначається діленням відстані В (м) від місця розливу СДЯР до даної межі (об'єкта) на середню швидкість V перенесення хмари вітром (м/с). Середню швидкість перенесення хмари зараженого повітря визначають за табл. 68.
Хмара зараженого повітря поширюється на висоти, де швидкість вітру більша, ніж біля поверхні землі, тому й середня швидкість поширення зараженого повітря буде більшою порівняно зі швидкістю вітру на висоті 1 м. Інверсія і конвекція при швидкості вітру З м/с буває рідко.
Задача 24. Вихідні дані. Місто розташоване за 8 км від аварії, вітер у сторону міста, інші умови задачі 23.
Визначити. Час підходу зараженого повітря до міста.
Розв'язок. 1. Час підходу зараженого повітря до міста визначається за формулою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Цивільна оборона та цивільний захист» автора Стеблюк М.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначення зон хімічного зараження з уражаючою концентрацією“ на сторінці 2. Приємного читання.
