Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів визначають з метою отримання вихідних даних для розробки систем забезпечення пожежної та вибухової безпеки.
Пожежовибухонебезпечність речовин та матеріалів визначається показниками, вибір яких залежить від агрегатного стану речовини (матеріалу) та умов їх використання.
Номенклатура показників та методи їх визначення наведено у ГОСТ 12.1.004-89 [1].
До основних показників при оцінці пожежовибухонебезпечності речовин відносяться:
• для рідин:
– група горючості;
– температури спалаху, запалення, самозаймання; о концентраційні та температурні межі поширення полум'я (вибуховості);
• для твердих речовин та матеріалів: о група горючості;
• температури запалення, самозаймання, самонагрівання.
За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи:
• негорючі, які не здатні горіти на повітрі;
• важкогорючі, які можуть займатися на повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні самостійно горіти;
• горючі, які здатні самозайматися, а також займатися від джерела запалювання і самостійно горіти після його вилучення.
Температура спалаху (Тсп) - це найменша температура концентрованої речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань над її поверхнею утворюється пара, що здатна займатися в повітрі від джерела запалювання; стійке горіння при цьому не виникає.
Спалах - це швидке згоряння горючої речовини, яке не супроводжується утворенням стисненого газу.
Нижче температури займання рідина не становить пожежної небезпеки в разі короткочасної дії полум'я, іскри або розжареного тіла. Якщо рідина нагріта до температури займання і вище, то навіть короткочасна дія на II пару полум'я або іскри неминуче викличе її займання, і за певних умов може виникнути пожежа. Беручи це до уваги, температуру спалаху взято за основу класифікації рідин за ступенем пожежної безпеки. Рідини, що здатні горіти, поділяються на легкозаймисті (ЛЗР) і горючі (ГР). До легкозаймистих рідин належать горючі рідини з температурою спалаху, яка не перевищує 61°С під час визначення в закритому тиглі, або 66°С - при визначенні у відкритому тиглі. Рідини з температурою спалаху вище вказаної відносяться до горючих.
Якщо температура рідини трохи вища за температуру спалаху, швидкість випаровування її з відкритої поверхні підвищується, і в момент спалаху суміші рідина здатна виділяти безперервно пару в достатній кількості для стійкого горіння. Таку температуру називають температурою запалення (Т3). Це - найменша температура речовини, за якої в умовах спеціальних випробувань речовина виділяє горючу пару і гази з такою швидкістю, що при дії на них джерела енергії відбувається їхнє запалювання.
Запалення - це займання, яке супроводжується появою полум'я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Охорона праці в галузі» автора Коновалова О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінка вибухової та вибухопожежної небезпеки приміщень“ на сторінці 1. Приємного читання.
