РОЗДІЛ 12. ОСВІТЛЕННЯ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Світильники складаються з джерела світла та арматури. Арматуру призначено для перерозподілу світлового потоку, захисту очей від блискучості, запобігання забруднення джерела світла та його пошкоджень. Світильники класифікуються за спрямуванням світлового потоку в робочій зоні та захистом від факторів навколишнього середовища.

За напрямком світлового потоку вони поділяються на світильники: прямого світла (випромінювання нижче за світильник, не менше 80% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню); відбитого світла (випромінювання світлового потоку - більше 80% - спрямовано на стелю та верхню частину стін (вище за світильник); напіввідбитого світла (40-60% світлового потоку спрямовується на робочу поверхню, а решта - на стелю).

За ступенем захисту від навколишнього середовища світильники (рис. 12.3) поділяються на: пилонезахищені (відкриті); пилозахистні та пилонепроникні; водозахищені (від потрапляння крапель зверху); водонепроникні або герметичні (навіть при зануренні у рідину); вибухозахищені (для вибухонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень, наприклад, приміщень, де застосовується спирт, гас, розчинники фарб).

Рис. 12.3. Світильники: а) НОБ -300 з лампою розжарювання, вибухозахищений; б) ПУ-100-вологозахиспий (промисловий); в) "Універсаль" УП-200 - пилобризконепроникний; г) Рн-60 - пилонепроникний.

Однією з характеристик світильника є його захисний кут, у межах якого око людини захищене від сліпучої дії джерела світла. Величина захисного кута а має бути не менше 15 (рис. 12.4).

Рис. 12.4. Схематичне зображення захисного кута для світильників: а - з лампами ДРЛ; 6 і в - з люмінесцентними.

Для загального освітлення застосовують дволампові чи чотири - лампові світильники типу ШОД, ЛОУ, ВЛ В, ВЛК, ПВЛ для газорозрядних ламп (рис. 12.5) або з лампами розжарювання типу "Універсаль" (У П), "Люцетта" (ЛЦ) та ін.

Рис. 12.5. Світильники з газорозрядними лампами: а, б - вбудовані в стелю, закриті, ВЛВ і ВЛК; в - світлове обладнання ЛОУ.

Вимоги безпеки до світлового обладнання встановлені відповідним стандартом.

Нормування штучного освітлення виробничих приміщень

Розрахунок штучного освітлення

У розрахунку штучного освітлення для конкретних умов виробництва виникає потреба дослідити існуючу освітлювальну установку або спроектувати нову для даного виду робіт. У першому випадку розраховують освітленість, яку повинна створити освітлювальна установка, вимірюють дійсну освітленість та порівнюють її з нормованою.

У другому випадку обирають систему освітлення, тип джерела світла, визначають нормовану освітленість і розраховують кількість світильників або ламп, які забезпечують нормовану освітленість.

Для цього застосовують методи: питомої потужності, коефіцієнта використання світлового потоку і точковий.

1. Метод питомої потужності - найбільш простий, але є приблизним (орієнтовним) методом розрахунку. Він базується на визначенні за світлотехнічними довідниками питомої потужності освітлювальної установки, яка залежить від коефіцієнтів відбиття стелі, стій та підлоги приміщення і коефіцієнтів запасу для світильників з різними джерелами світла. Таблиці для визначення питомої потужності складені для різних показників освітленості та коефіцієнтів, тому для розрахунку необхідно їх мати.

Знайдену в таблиці питому потужність перемножують на площу і отримують загальну необхідну потужність. Поділивши загальну потужність на кількість ламп, одержують потужність однієї лампи і, навпаки, поділивши на потужність однієї лампи - одержують їх кількість:

де Рл - потужність однієї лампи, Вт; Ртт - питома потужність, Вт/м2; 5 - площа приміщення, м ; ЛГ- кількість світильників (ламп).

2. За методом коефіцієнта використання світлового потоку необхідна кількість світильників або освітленість розраховується так:

де Ею Ер - нормована та розрахована освітленість, лк; 5 - освітлювальна поверхня, м^ АГ, л - відповідно кількість світильників і ламп у кожному, шт.; К3 - коефіцієнт запасу, який враховує старіння ламп і запиленість приміщення; 2- коефіцієнт нерівномірності освітлення, залежить від розташування світильника і знаходиться в межах 1,1... 1,25; Е- світловий потік однієї лампи, лм; г - коефіцієнт використання світлового потоку, визначається по світлотехнічних таблицях, залежить від коефіцієнтів відбиття стелі та стін та і - індексу приміщення. Індекс приміщення враховує висоту встановлення світильника над робочим місцем Нп, довжину та ширину приміщення А і В:

Коефіцієнт г вказує, яка частина світлового потоку (корисна) падає на робочу поверхню. Для світильників з лампами розжарювання г - 0,1...0,71, з газорозрядними г = 0,2...0,97.