В аудиторській практиці обраний критерій суттєвості використовується так як показано на рисунку 9.1.
Між суттєвістю та аудиторським ризиком існує зворотній зв'язок - чим вище рівень суттєвості, тим нижче аудиторський ризик, стверджують МСА 320 (п.10). Якщо аудитор після планування перевірки та конкретних аудиторських процедур визнав, що прийнятий рівень суттєвості нижчий, то аудиторський ризик підвищується. Аудитор це може компенсувати наступним шляхом:
^ Знизити рівень ризику контролю, якщо це можливо, і підтверджуючи такий зменшений ризик додатковими або розширеними процедурами;
^ Знизити ризик не виявлення викривлення шляхом зміни характеру, обсягу та часу запланованих процедур перевірки.
Методичні прийоми визначення суттєвості в аудиторській практиці показано на рисунку 9.2.
Рис. 9.2. Методичні прийоми визначення суттєвості в аудиторській практиці
Повертаючись до оцінки ризиків в аудиторській практиці слід зауважити, що західні теоретики аудиту визнають вимірювання ризику у абсолютних або відносних величинах не тільки проблематичним але часто - густо просто формальним. Тому західні колеги використовують такі розміри ризику, як низький, середній або високий, що має абсолютну суб'єктивність судження і такий же рівень відносності (див. табл 9.3.).
Таблиця 9.3
ВИДИ РИЗИКІВ ТА ЇХ РОЗМІРИ
| Властивий ризик | Ризик контролю | Ризик не виявлення | Аудиторський ризик |
| Низький * | Низький * | Високий * | Високий * |
| Низький | Середній | Середній | Високий |
| Середній | Середній | Середній | Середній |
| Низький | Низький | Середній | Низький |
| Високий | Високий | Низький | Низький |
o Приклад: Якщо ризик впливу зовнішніх факторів аудитор оцінює як низький або незначний, систему внутрішнього контролю на об'єкті перевірки оцінює як надійну та ефективну (ризик низький), то ризик не виявлення він повинен оцінити як високий і загальний ризик аудиту теж як високий. Це тому, що існує вірогідність, що аудитор значно покладається на позитивну оцінку контролю та зовнішнього економічного та правового середовища і може припуститися помили обираючи контрольні процедури перевірки або не звертати уваги на значущі невідповідності.
За МСА 315, п.100. аудитор повинен виявити і оцінити ризик суттєвого викривлення на рівні фінансових звітів і на рівні твердження за класами операцій, залишками на рахунках та на рівні розкриття інформації. Для цього аудитор повинен:
• o Через розуміння суб'єкта господарювання, його бізнес-середо-вища, функцій та процедур контролю, пов'язаних з ризиками, розгляд класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації у фінансових звітах - визначити ризики суттєвого викривлення;
• o Виявити (оцінити) вплив ризиків на твердження та шляхи і значущість такого впливу;
• o Визначити вірогідність суттєвих викривлень у фінансових звітах, спричинених ризиками.
Щоб чітко визначити ризики викривлень слід розуміти, про які твердження іде мова у МСА 315.
При отримання доказів аудитор може використовувати певні твердження.
Ця дефініція стосується відповідальності управлінського персоналу, який, у пояснення до фінансової звітності вказує на те, що звітність справедливо та достовірно відображає (в усіх суттєвих аспектах) результати діяльності об'єкта перевірки, явно чи не явно робить твердження для третіх осіб щодо тверджень самої фінансової звітності.
Аудиторові слід докладно використати твердження щодо класу операцій, залишків на рахунках бухобліку, подання та розкриття інформації з метою сформувати основу для оцінки ризиків суттєвого викривлення. МСА 500 поділяє твердження, які використовує аудитор на наступні категорії (див. табл. 9.4).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Аудит» автора Немченко В.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Суттєвість та її вплив на аудиторський ризик“ на сторінці 2. Приємного читання.
