Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним або може даватись відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати висновок, який відрізняється від позитивного. За необхідності докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку.
Позитивний висновок надається клієнту, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:
• аудитор отримав повну інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;
• наданої інформації достатньо для відображення реального стану справ на підприємстві;
• надано адекватні й достовірні дані з усіх суттєвих питань;
• фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;
• фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить суттєвих суперечностей;
• фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.
Враховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства.
У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як "задовольняє вимоги", "належним чином становить", "дає достовірне й справжнє уявлення", "достовірно відображає", "відповідає...".
Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не змінюють змісту безумовно позитивного висновку.
Аудитор видає умовно-позитивний висновок за наявності фундаментальної непевності й незгоди. Є такі основні причини фундаментальної непевності: значні обмеження в обсязі аудиторської роботи, пов'язані з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (наприклад, у зв'язку з незадовільним станом обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, у зв'язку з обмеженнями перевірки у часі, які диктуються клієнтом); ситуаційні обставини, непевність у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів українського законодавства, що може спричинити значні наслідки і загрожуватиме існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розбіжності в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; недостатня повнота відображення фактів в обліку та звітності; невідповідність чинному законодавству порядку оформлення або здійснення операцій та встановленим нормам.
Будь-яка фундаментальна непевність або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.
Непевність або незгода вважаються фундаментальними, якщо вплив факторів на фінансову інформацію, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ у цілому або в основному. Необхідно також ураховувати сукупний ефект усіх непевностей та незгод на фінансову звітність.
Наявність фундаментальної незгоди може призвести до надання клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної непевності може стати підставою для відмови від надання аудиторського висновку. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його непевності та незгоди. Ці причини необхідно стисло навести в окремому розділі висновку до того розділу, в якому аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть детальніше обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, в якому наводиться опис цих моментів. В останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності та повноти фінансової звітності.
Якщо аудитор має намір надати клієнтові позитивний висновок, у якому наявна фундаментальна непевність з окремих питань і наводяться зауваження аудитора, пов'язані з наявністю фундаментальної непевності, то в аудиторському висновку висловлюється аргументована незгода з окремих питань (операцій, проводок, позицій звітності) і після цього дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. У своєму висновку аудитор використовує такі самі висловлювання, як і в безумовно позитивному висновку.
Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або в додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитивний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.
При підготовці негативного аудиторського висновку доречні такі висловлювання: "не задовольняє вимог", "перекручує дійсний стан справ", "не дає справжнього уявлення", "не відповідає", "суперечить".
Якщо аудитор дає відмову від надання аудиторського висновку, він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Облік і аудит у банках» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види аудиторських висновків та їх зміст“ на сторінці 1. Приємного читання.
