Розділ 3. "Аудиторський ризик та методика його визначення"

Ризик суттєвих викривлень - це ризики суб'єкта господарювання; вони існують незалежно від аудиторської перевірки фінансових звітів. Від аудитора вимагається оцінити ризик суттєвих викривлень на рівні тверджень як основи для оцінки ризику не виявлення. Оцінений ризик не виявлення є визначальним фактором для прийняття рішення щодо характеру та обсягу аудиторських процедур, хоча така оцінка є більше судженням, ніж точною оцінкою ризику. Зрозуміло, що чим більшим буде оцінено значення ризику не виявлення, тим більшим буде обсяг перевірки.

Рис. 3.5. Складники аудиторського ризику

Для того щоб оцінити значення ризику не виявлення для умов конкретної аудиторської перевірки при заданому значенні загального аудиторського ризику, необхідно оцінити (продіагностувати) ризик суттєвих викривлень для такої перевірки. Не існує абсолютно ідентичних підприємств, крім того, з року в рік зовнішні та внутрішні умови функціонування будь-якого підприємства змінюються, тому не можна використовувати якісь довідники чи узагальнення для оцінки ризику суттєвих викривлень. Щоразу, коли аудитор приступає до виконання завдання з аудиту, він повинен оцінити значення РСВ, а потім на його підставі розрахувати ризик не виявлення. Лише за таких умов можна прийняти обґрунтоване рішення щодо порядку проведення перевірки.

Ризик не виявлення пов'язаний з характером, часом та обсягом аудиторських процедур, які визначає аудитор для зменшення аудиторського ризику до прийнятно низького рівня. При даному рівні аудиторського ризику прийнятний рівень ризику не виявлення обернено пропорційний оцінці ризику суттєвого викривлення на рівні тверджень. Чим більший ризик суттєвого викривлення існує, на думку аудитора, тим менший ризик не виявлення можна прийняти. І навпаки, чим менший ризик суттєвого викривлення існує на думку аудитора, тим більший ризик не виявлення можна прийняти.

Таким чином, кінцевою метою аналізу складників аудиторського ризику є визначення рівня ризику не виявлення.

З метою оцінки ризику суттєвих викривлень він може розглядатись як такий, що складається ще з двох компонентів - властивого ризику (ВР) та ризику контролю (РК).

Властивий ризик - це чутливість твердження до викривлення, яке може бути суттєвим, окремо або в сукупності з іншими твердженнями, якщо припустити, що немає відповідних процедур контролю. Ризик таких викривлень більший для деяких тверджень та пов'язаних з ними класів операцій, залишків на рахунках та розкриття інформації, ніж для інших.

Наприклад, рахунки, що складаються з сум, отриманих на основі облікових попередніх оцінок, яким притаманна значна невизначеність оцінки, становлять більший ризик, ніж рахунки, що складаються з відносно рутинних, фактичних даних. Якщо, припустимо, підприємство визначило очікуваний термін корисного використання специфічного технологічного обладнання десять років, а через три роки внаслідок конкурентного тиску продукція, яка на ньому виготовлялась, не має збуту, то, зрозуміло, твердження щодо відповідності оцінки основних засобів у балансі на звітну дату можуть мати викривлення.

Отже, на властивий ризик також можуть впливати зовнішні чинники, що спричиняють ризики бізнесу. Наприклад, удосконалення технології може зробити певний продукт застарілим і бути тим самим причиною більшої схильності до завищення запасів.

Крім факторів зовнішнього середовища на властивий ризик можуть впливати фактори, які формують внутрішнє середовище функціонування підприємства. Ці фактори можуть охоплювати, наприклад, відсутність робочого капіталу, достатнього для продовження діяльності, або спад у галузі, що характеризується великою кількістю банкрутств;

Ризик контролю — це ризик того, що не можна буде своєчасно запобігти викривленню, яке може відбутися у твердженні та бути суттєвим окремо або в сукупності з іншими викривленнями, або його не можна буде своєчасно виявити та виправити за допомогою системи внутрішнього контролю підприємства. Цей ризик є функцією ефективності структури та функціонування системи внутрішнього контролю в досягненні цілей суб'єкта господарювання щодо складання його фінансових звітів. Деякий ризик контролю існує завжди внаслідок властивих обмежень системи внутрішнього контролю.

Теорія аудиту розглядає можливість оцінки аудиторського ризику та його складників не тільки за допомогою кількісних показників, але й якісних, таких як: низький, середній або високий (див, табл. 3.2).

Таблиця 3.2.

Взаємозв'язок між компонентами аудиторського ризику

Процес аналізу та оцінки складників аудиторського ризику можу базуватися на моделі, яка розкривається Роєм Доджем та Джоном Робертсоном. Ця модель базується на використанні таких вихідних умов:

1. Аудитор не може повністю довіряти системам обліку та внутрішнього контролю підприємства, звітність якого перевіряється. В такому випадку ризик суттєвих викривлень повністю зводиться до нуля, а це, у свою чергу, означає, що значення аудиторського ризику буде дорівнювати також нулю (АР = 0,0 х РН —*• АР = 0,0), чого, як відомо, не може бути.

2. Аудитор не може дозволити собі прийняти високий рівень ризику не виявлення (наприклад, більше 50%) для випадків високого значення ризику суттєвих викривлень, оскільки в цьому випадку загальне значення аудиторського ризику буде високим (більше 5%), чого допускати не можна, тому, що перевірка не буде проведена якісно.

Наприклад:

АР = РСВ (0,72) х РН (0,5) = 0,36.

3. Аудиторська перевірка буде проведена із забезпечення відповідного рівня якості, якщо аудитор прийме низьке значення ризику не виявлення при повній недовірі до системи внутрішнього контролю підприємства.