Опціони "пут" використовують переважно експортери з метою хеджування від знецінення валюти платежу за зовнішньоторговельним контрактом.
За таке придбання права купити чи продати валюту сплачується премія, яка втрачається, якщо це право не використовується. Об'єктом валютного опціону можуть бути як іноземна валюта так і ф'ючерсні контракти, які бувають тільки американські. Вартість опціону є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Ця вартість визначається як різниця між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання). У цілому, опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії.
Залежно від місця продажу валютних опціонів розрізняють: 1. Біржові опціони можуть перебувати в обігу на вторинному ринку, вільно перепродаватися до завершення опціонного періоду. Ці опціони є стандартизованими за певними видами валют, сумами й термінами виконання. Найвідоміші з них - Лондонська фондова біржа, Амстердамська біржа (Європейська опціонна біржа), Філадельфійська, Чиказька, Монреальська та інші.
Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону, назву операції (купівля або продаж), суму валюти, курс обміну (ціну реалізації), дату завершення опціонного періоду, умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).
2. Позабіржові опціони можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із транснаціональними корпораціями.
З економічного погляду серед учасників опціонної угоди у більш вигідному становищі перебуває покупець опціону, який приймає остаточне рішення про купівлю чи продаж валюти з настанням терміну (дати) здійснення опціону, сплачуючи за це опціонну премію. На той час як продавець опціону, має право лише погодитися з рішенням покупця і виконати свої зобов'язання.
Тим самим, власник опціону (на відміну від власника ф'ючерсного контракту) має право, а не зобов'язання, купити або продати (залежно від типу опціону) ту чи іншу кількість фінансових інструментів у визначений час або до визначеного часу в майбутньому. Тобто, при купівлі ф'ючерсного контракту, покупець повністю несе ризик несприятливої для нього зміни ціни з необмеженими збитками, а у випадку з опціонами, за несприятливої для покупця зміни цін, його ризик буде обмеженим сплаченою ним премією.
В Україні торгівля валютними опціонами найбільшого поширення набула в першій половині 1995 р. завдяки активній і цілеспрямованій роботі Української біржі опціонів і ф'ючерсів (АТ "Український контракт"), але на сьогодні діючим законодавством не передбачена.
4. Валютні операції своп (swap) - це угоди, що поєднують купівлю (продаж) валюти на умовах спот з одночасним продажем (купівлею) тієї ж валюти на певний період на умовах форвард. Вони, відповідно, називаються операціями своп - депорт (своп - репорт). За такими операціями є можливість економити на маржі (різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою).
Розрізняють процентний своп - середньо - чи довгострокову угоду між двома банками за якою один - бере на себе зобов'язання сплачувати проценти за кредит за фіксованою ставкою, а інший банк - за плаваючою ставкою; а також валютний своп, за яким сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та є еквівалент - в іншій валюті, після чого здійснюються взаємні платежі у повних сумах.
При цьому, метою валютних свопів є забезпечення фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті, хеджування довгострокового валютного ризику шляхом зміни валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора, а також забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.
Існують такі основні підходи щодо класифікації валютних свопів:
а) залежно від послідовності виконаних операцій спот і форвард, як уже зазначалося, класичні "свопи" поділяють на репорт і депорт:
Репорт - це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах форвард.
Депорт - купівля валюти на умовах "спот" і одночасна її продаж на умовах форвард;
• б) залежно від термінів укладення угоди "свопи" поділяють: j на звичайні (операції репорту і депорту);
• тижневі "свопи", коли перша угода виконується на умовах "спот", а друга - на умовах тижневого "форварду";
• одноденні "свопи", коли перша операція здійснюється з датою валютування "завтра", а зворотна - на умовах "спот";
• форвардні ("форвард-форвард") - операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард-форвард", або "форвардний своп".
У цілому, перевагами операцій "своп" є можливість їх використання:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Банківські операції» автора Прасолова С.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку“ на сторінці 7. Приємного читання.
