Розділ «Дама-примара[41] Комедія[42]»

Хоч не знає він, з ким саме

Я учора розмовляла.

Тож до Анхели відправив

Він мене, допоки сварка

Не забудеться – до неї

Повну він довіру має.

Я пригоді цій радію,

Бо любов, мов сонце ясне:

Від його проміння квітка

В’яне, інша – оживає.

Промінь сонця в серце вцілив –

Цього досить, щоб печалі

Я забула і раділа

Зустрічі новій із вами.

Я у домі вашім гостя,

І мені вже, певно, заздрять

Ангели і зорі в небі,

Що блищать, мов діаманти.

Донья Анхела

Як закохані багаті,