Бракує радості для сміху,
І не зоря, адже не втіху
Дарую швидше, а печаль.
І, звісно, я не Сонце: в даль
Не ллю проміння я щоденне…
Не відаю, хто я сама!
Однак із досвітком у мене,
Зорею й Сонцем, зокрема,
Нічого спільного нема.
Тож киньте лестощі смішні.
Я – жінка, й, хочете чи ні,
У кожнім жесті, кожнім вчинку
І кожнім слові тільки жінку
Повинні бачити в мені.
Дон Мануель
Для вас не значу я нічого,
І хоч досягнуто мети —
Ось ви, богиня красоти, —
Та більше у душі від цього
Не вдячності, а гіркоти.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стійкий принц. Дама-примара» автора Дон Педро Кальдерон де ла Барка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дама-примара[41] Комедія[42]“ на сторінці 161. Приємного читання.