Розділ «Дама-примара[41] Комедія[42]»

Її відчув би знов у ту ж хвилину,

Щоб не повинність, мрію добровільну

Здійснити, ваших збувшися вериг.

Тому, хто розлюбити, наче я,

Не може, – вдячність жінки непотрібна,

Любов ця неминуча, як моя.

Ні, вас забути, Беатріс предивна,

Не в змозі я, ви – провідна зоря

В моїм житті, незгасна і всесильна.

Беатріс

Якщо любов, по-вашому, – повинність,

Якщо зоря веде нас провідна,

Та воля більш надійна і міцна,

Якій властиві певність і несхитність.

Під сумнів вашу ставлю я прихильність,

Бо все здолає воля визивна,

Та я б зреклась її, якби вона

Відкинула любов мою і вірність.

Якби я розлюбила вас, – збагніть –

Забула враз, щоб покохати знову,