Розділ «Зі збірки «Світ семи колодязів» (1934)»

колір життя;

двоє дверей, де прискорюється —

квіти, гілки і плоди —

духмяний серпентин весни.

І кратер рота

з краями, що палають,

і з вапняними пересохлими стінками;

кратер, що вивергає

сірку шалених слів,

густий дим, що здіймається

від серця та його бурі;

двері, прикрашені розкішними коралами,

крізь які ковтається їжа,

де співає та усміхається ангел,

нуртує вулкан пристрастей.

Розгойдується вгорі,

                       на шиї,

світ семи колодязів —

людська голова.

І квітнуть рожеві луки