Слайтмен був на п'ятнадцять років молодший за свого хазяїна, тож і на місці бою опинився першим. Якусь мить він стояв біля сховку й німо дивився на рештки тіла, розкиданого на дорозі. Крові було небагато — її жадібно випив оґґан, — але відірвана рука досі лежала там, куди впала, й відірвана рука сказала йому все. Роланд не мав ані найменшого наміру прибирати її до Слайтменової появи, як не мав наміру розстібнути штани й помочитися на мертвого хлопчика. Слайтмен-молодший уже дістався галявини, де закінчувався земний шлях. Його батько, найближчий родич, мав право побачити, де і як це сталося.
П'ять секунд чоловік стояв непорушно, потім вдихнув повітря й судомно видихнув. Від його зойку в Едді кров захолола в жилах. Він озирнувся на Сюзанну й не побачив її. Але її дезертирство можна було зрозуміти. На них чекала огидна сцена. Найгірша за весь ранок.
Слайтмен подивився ліворуч, подивився праворуч, потім уперед і побачив Роланда, який стояв, схрестивши руки на грудях, біля перекинутого воза. Біля нього досі сидів на колесі Джейк і курив свою першу цигарку.
— ТИ! — заверещав Слайтмен, дістаючи арбалет. — ЦЕ ТИ ЗРОБИВ! ТИ!
Едді спритно вихопив зброю зі Слайтменових пальців.
— Ні, друже, — пробурмотів він. — Зараз він тобі ні до чого, я потримаю.
Слайтмен немовби й не помітив цього. Його права рука описала в повітрі півколо, неначе заряджаючи арбалет.
— ТИ ВБИВ МОГО СИНА! ЩОБ ПОМСТИТИСЯ МЕНІ! ТИ ВИРОДОК! УБИВЦЯ, ВИРО…
Блискавично, моторошно швидко (Едді досі не вірив, що людина на таке здатна), Роланд ухопив Слайтмена за шию й притягнув до себе. Потік звинувачень увірвався.
— Слухай мене, — сказав стрілець, — уважно слухай. Мені начхати на твоє життя й твою честь. Життя ти прожив даремно, від честі не лишилося й сліду. Але твій син мертвий, а до його честі мені не байдуже. Тож якщо ти зараз не заткнешся, мерзенний хробаче, я сам змушу тебе замовкнути. Що ти обереш? Мене влаштує й те, і друге. Скажу їм, що ти збожеволів від горя, побачивши його, нишком витяг мій револьвер з кобури й пустив собі кулю в лоба, щоб з ним з'єднатися. Твій вибір. Вирішуй.
Айзенгарт задихався, але вперто продирався нагору крізь кукурудзу, хрипко викрикуючи ім'я дружини.
— Марґарет! Марґарет! Скажи щось, люба! Не мовчи, благаю!
Роланд відпустив Слайтмена і суворо подивився на нього.
Слайтмен перевів страшний погляд на Джейка.
— Твій дін убив мого сина, щоб мені відплатити? Скажи мені правду, сеу.
Джейк востаннє видихнув хмарку диму й викинув цигарку. Недопалок упав на землю біля мертвого коня.
— Ви хоч дивилися на нього? — спитав він у батька Бенні. — Жодна куля з револьвера такого б не наробила. Голова сей Айзенгарт упала на нього, і Бенні вискочив з канави від… жаху. — Цього слова він ніколи не вимовляв уголос. Не мав потреби. — Вони кинули в нього два сничі. Один я зняв кулею, але… — Він гучно ковтнув слину. — Другий… Я б зміг, розумієте… Я намагався, але… — Він скривився. Голос не слухався. Але очі залишалися сухими, а їхній погляд був так само страшний, як і у Слайтмена. — Я не встиг вистрелити в другий, — закінчив він, опустив голову й схлипнув.
Роланд дивився на Слайтмена, звівши брови.
— Гаразд, — сказав той. — Тепер я все розумію. Скажіть, він хоробро тримався? Скажіть, прошу.
— Вони з Джейком притягли на собі Френка, — сказав Едді, показуючи на близнюків Тейвері. — Він спіткнувся і втрапив ногою в яму. Джейк і Бенні витягли та принесли його сюди. Твій хлопець був дуже відважний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 359. Приємного читання.