TextBook Так Роланд стояв — руки схрещені, долоні на щоках, — аж поки вони не вгамувалися.
— Нас добре зустріли в Кальї, — сказав він. — Послухайте мене, прошу.
— Спасибі! — заревли люди. — Говори, ми слухаємо!
Роланд кивнув і всміхнувся.
— Але ми з друзями прибули з далеких країв, і шлях перед нами лежить ще не близький. Та поки ми тут, чи відкриєтеся ви нам, якщо ми відкриємося вам?
Едді відчув, як по спині пробіг холодок. Джейкова рука міцніше стиснула його долоню. «Ось і перше питання», — подумав він.
Але перш ніж він устиг докінчити думку, юрба прокричала відповідь:
— Еге ж! Спасибі!
— Чи знаєте ви, хто ми є, і чи приймаєте те, що ми робимо?
«А це друге», — подумав Едді й сам зімкнув пальці на Джейковій долонці. Він побачив, як перелякано, обізнано перезираються Телфорд і той, кого звали Дієґо Адамс. Їхні погляди свідчили, що вони зненацька усвідомили: домовляються про все просто в них на очах, а вони не в змозі цьому завадити. «Запізно, хлопці», — подумав Едді.
— Стрільці! — викрикнув хтось. — Справжні стрільці, дяка вам! Дяка Богові!
Грім схвальних вигуків. Крики й оплески. Вигуки «спасибі», «еге» і навіть «розтуди його».
Коли пристрасті вляглися, Едді чекав, що пролунає останнє й найважливіше питання: «Чи ви просите про поміч і оборону?»
Але Роланд не спитав. Він просто сказав:
— Нині ми підемо й прихилимо десь голови, бо втомилися. Але перш ніж ми підемо, я заспіваю вам останню пісню і станцюю степ. Думаю, вам відомі й пісня, й танець.
Його слова зустріли схвальним ревом. Так, вони добре їх знали.
— Я сам знаю цю пісню і люблю її, — промовив Роланд з Ґілеаду. — Знаю її віддавна. І вже й не сподівався, що почую «Рисову пісню» від когось, а найменше — від себе самого. Я вже старіший і не такий спритний, як був колись. Перепрошую, якщо помилюся в якихось кроках…
— Спасибі, стрільцю! — крикнула якась жінка. — Ти тішиш наші душі!
— Чи ж я відчуваю не те саме? — лагідно запитав стрілець. — Чи я не радію, ділячись із вами радістю і водою, яку я проніс силою своїх рук і свого серця?
— Ти призволишся до нового врожаю, — проспівали вони хором, і Едді відчув, що по спині побігли мурашки, а очі зволожилися.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Темна вежа [Т.5; Вовки Кальї]» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовки Кальї ОПІР 19“ на сторінці 118. Приємного читання.