TextBook — Ні, я не можу піти з вами. Я мушу розшукати Вогнерукого!
Феноліо здивовано подивився на нього. Отже, це правда? Вогнерукий…
— Так, він повернувся, — сказала Меґі. — Жінки сказали, що, може, Фарид знайде його у шпільманки, з якою він був раніше. Вона має садибу, там, на пагорбі.
— Шпільманка? — Феноліо поглянув у той бік, куди показував палець Меґі. Пагорб, про який вона казала, видавався лише чорним обрисом у місячному сяєві. Ну, звісно! Роксана. Він згадав. Чи вона й насправді така вродлива, як він її зобразив?
Хлопець нервово заметушився.
— Мушу йти, — сказав він Меґі. — Де я тебе знайду?
— На вулиці чоботарів і сідлярів, — відповів замість Меґі Феноліо. — Просто запитай, де будинок Мінерви.
Фарид кивнув — і знову поглянув на Меґі.
— Кепська ідея — вирушати в дорогу серед ночі, — сказав Феноліо, хоча й відчував, що хлопця не цікавлять його поради. — Тутешні вулиці небезпечні. А особливо вночі. Розбійники, волоцюги…
— Я вмію за себе постояти. — Фарид вийняв з-за паска ножа. — Пильнуй себе. — Він узяв Меґі за руку, відтак різко обернувся й зник серед шпільманів. Феноліо помітив, що Меґі ще кілька разів озиралася, шукаючи його очима.
— Бідолашний хлопець! — пробурчав він, полохаючи на шляху кількох дітей, які знову вимагали від нього оповідки. — Схоже, він закоханий у тебе?
— Припини! — Меґі висмикнула руку з його долоні, але всміхнулася.
— Гаразд, заткну пельку! Твій батько знає, що ти тут?
Цього не слід було питати. По Меґі було видно, що її гризе совість.
— Ну, гаразд, ти все мені розповіси. Як ти сюди потрапила і що значать розмови про Басту й Вогнерукого, геть усе! Ти підросла! Чи то я осів? Меґі, як я тішуся, що ти тут! Тепер ми наведемо лад у цій історії! Завдяки моїм словам і твоєму голосу…
— Наведемо лад? Що ти маєш на увазі? — Вона недовірливо поглянула на нього. Так само вона часом дивилась на нього й тоді, коли вони були Каприкорновими полоненими: похмуре чоло, очі такі ясні, немов зазирали йому просто в серце. Але тут не можна було пояснювати.
— Пізніше! — прошепотів Феноліо й повів її далі. — Пізніше, Меґі. Тут забагато вух. Трясця його матері, куди ж подівся мій смолоскипник?
Чужинний шурхіт серед чужинної ночі
У сутінкових шатрах
Світ лагідний, нелихий,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорнильна смерть» автора Корнелія Функе на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Корнелія Функе Чорнильна кров“ на сторінці 55. Приємного читання.