Стрітер з ним поручкався.
— Дейв Стрітер. Але я дійсно не можу бути вашим клієнтом, бо жодного уявлення не маю, що саме ви продаєте. Спершу мені взагалі привиділося, ніби на вашій об’яві написано «подовження волосся».
— Ви бажаєте подовжити собі волосся? — перепитав Лядвио, критично його оглядаючи. — Я питаюся, бо, здається, воно у вас насправді починає рідшати.
— А невдовзі й зовсім вилізе, — зауважив Стрітер. — Я на хіміотерапії.
— Ой, пане. Вибачаюся.
— Нічого. Хоча який може бути сенс у тій хіміотерапії, коли...
Він знизав плечима. Як дивно легко розповідати про такі речі незнайомцеві, чудувався він. Навіть власним дітям він не міг цього розказати, хоча Дженет усе знала, звісно.
— Шансів небагато? — спитав Лядвио. У його голосі звучало щире співчуття — не більше й не менше, — і Стрітер відчув, як на очі йому навертаються сльози. Він жахливо соромився плакати перед Дженет, і траплялося таке з ним усього двічі. Тут же, перед незнайомцем, це здавалося цілком нормальним. Однак він витяг із задньої кишені хустинку й утер нею сльози. Невеличкий літак заходив на посадку. Його силует проти призахідного сонця скидався на рухоме розп’яття.
— Шансів ніяких, судячи з того, що я чую, — промовив Стрітер. — Тож я й гадаю, що хіміотерапія, це як... ну, не знаю...
— Перевірка колінного рефлексу?
Стрітер розсміявся.
— Точно, саме так.
— Можливо, вам варто було б зважити, чи не відмовитися зовсім від хіміотерапії на користь якихось потужніших болетамівних засобів. Або ви могли б укласти бізнесову угоду зі мною.
— Як я вже було почав говорити, я не можу бути вашим перспективним клієнтом, не знаючи, чим саме ви торгуєте.
— О, авжеж, більшість людей назвали б це зіллям від усіх хвороб, — сказав з усмішкою, похитуючись навшпиньках за своїм столиком, Лядвио. З якимсь зачудуванням Стрітер собі відзначив, що, хоча Джордж Лядвио і був опецькуватим, тінь у нього була такою ж тонкою й хворобливою на вигляд, як і власна тінь Стрітера. Подумалося, що будь-чия тінь починає здаватися хворобливою з наближенням сонця до заходу, особливо в серпні, коли кінець дня тягнеться надто довго і якось так, не вельми приємно.
— Я не бачу тут ніяких слоїків з медикаментами, — сказав Стрітер.
Лядвио склав пальці будиночком на своєму столику, раптом умент набувши ділового вигляду.
— Я продаю подовження, — сказав він.
— Що цілком вдало збігається з офіційним статусом цієї дороги.
— Ніколи не думав про це в такому сенсі, але ви, либонь, маєте рацію. Хоча подеколи сигара слугує лише для продукування диму, а випадковий збіг є випадковим збігом. Будь-хто воліє якогось подовження, містере Стрітер. Якби ви були молодою жінкою, закоханою в шопінг, я запропонував би вам подовження кредиту. Були б ви чоловіком з маленьким пенісом — генетика іноді така жорстока штука — я запропонував би вам подовження члена.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Повна темрява. Без зірок» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Справедливе подовження “ на сторінці 2. Приємного читання.