Розділ «19 ВІДТВОРЕННЯ»

— Боюся, ще якийсь час, — відповів Каллаген, і Сюзанна зрозуміла, що бачить те, що вже відбувалося. Едді з Каллагеном прийшли до Печери дверей, намагаючись відшукати Кельвіна Тауера і його друга Аарона Діпно. Якраз перед самою битвою з Вовками це відбувалося. Це Каллаген тоді пройшов крізь двері. Поки священик проскакував, Чорна Тринадцятка вхопила Едді. І ледь не вбила. Каллаген повернувся якраз вчасно, щоб утримати Едді, коли той був готовий кинутися з кручі просто в глибоке провалля.

А саме цієї миті Едді якраз витягав торбу — авжеж, рожеву, вона не помилилася, на боці Кальї вона була таки рожевою — з-під шафки першовидань капризного сея Тауера. У торбі лежала потрібна їм куля, яка з тією ж метою потрібна була Мії: бо нею відкривалися Незнайдені Двері.

Едді взяв торбу, напівобернувся, та раптом застиг. Насупився.

— Що таке? — спитав Каллаген.

— У ній щось є, — відповів Едді.

— Скринька…

— Та ні, щось вшите в підкладку. На дотик схоже на камінець чи щось подібне.

Раптом він подивився ніби прямо на Сюзанну, і та усвідомила, що вона все ще сидить на парковій лавці. Не чутно більше голосів із глибин печери, є тільки шипіння й плескіт води у фонтані. Печера поблякла, Едді й Каллаген поблякли. Немов з найдальшої далі долетіли останні слова Едді:

— Можливо, тут є секретна кишенька.

І вже після цього Едді зник.

ДВА

Отже, тоді вона у тодеші не побувала. Її короткий візит до Печери дверей виявився лише видінням. Чи то, бува, не Едді надіслав їй цю візію? А якщо Едді, чи означає це, що він отримав сигнал, який вона намагалася надіслати йому з Доґана? То були питання, на які Сюзанна не мала відповідей. Якщо їй доведеться побачитися з ним знову, вона його спитає. Вже після того як вкриє його не менш як тисячею поцілунків, звісно.

Мія підняла червону торбу й повільно провела руками по її боках. Так, судячи з форми, в ній лежить коробка. Але щось іще відчула вона на дотик, якусь припухлість. Едді таки мав рацію: ніби камінчик.

Вона чи, може, вони — тепер для неї це вже не мало значення — вивернула торбу, помітивши при цім, що пульсація тієї речі, що лежала в ній, посилилася, але намагаючись про це не думати. Ось воно, ось тут… під чимось, ніби під швом.

Нахилилася ближче й побачила на підкладці торби не рубець, а щось на кшталт клапана з лейблом. Вона його не впізнала, і Джейк би не впізнав, а от Едді відразу впізнав би логотип липучки Velcro.[22] Хоча вона й чула якось пісню «Зі-Зі Топ»,[23] присвячену цьому продукту — «Застібка Велкро». Мія підчепила нігтем клапан і потягнула. Той з тихим рипом легко піддався, під ним виявилася крихітна кишеня.

— Що там? — спитала Мія, не в змозі стримати здивування.

— Хтозна, давай подивимось.

Вона просунула в кишеньку пальці й видобула звідти не камінець, а крихітну фігурку черепахи. Схоже, вирізану зі слонової кістки. Кожна крихітна деталь її панцира передана була артистично й реалістично, хоча фігурку й псувала одна крива подряпина, що трохи нагадувала знак питання. З-під панцира стирчала голова черепашки. Чорні крапочки її оченят з якогось антрацитово-чорного матеріалу виглядали напрочуд живими. Вона помітила дефект і на носі черепашки — не подряпину, а тріщину.

— Це старовинна річ, — прошепотіла вона. — Дуже древня.

— Так, — теж пошепки відгукнулася Мія.