Розділ «Джоан Ролінґ Фантастичні звірі і де їх шукати»

(Common Welsh Green)

Зелена валлійка чудово зливається із соковитими травами своєї батьківщини, але гніздиться зазвичай високо в горах, де для її збереження влаштовано заповідник. Попри ілфракумський інцидент (див. Вступ), ця порода найспокійніша з усіх драконів і, подібно до опалоока (див. далі), воліє полювати на овець, активно уникаючи зіткнень з людьми, якщо її не провокувати. Зелену валлійку характеризує легко впізнаваний і напрочуд мелодійний рев. Випускає полум’я тоненькими струменями. Яйця зеленої валлійки землисто-брунатного кольору з зеленими цятками.

Китайська метеорка (Chinese Fireball)

(також відома як драконолев)

Ця єдина драконка Сходу має просто вражаючу зовнішність. Вона яскраво-червона, з гладкою лускою, а її кирпата морда та неймовірно вирячені очі облямовані каймою золотистих шипів. Своїм ім’ям метеорка завдячує грибоподібному полум’ю, що виривається з її ніздрів, коли вона розлючена. Її вага становить від двох до чотирьох тонн, причому самиці більші від самців. Яйця яскраво-малинові з золотими цятками, їхню шкаралупу високо цінують китайські чаклуни. Метеорка агресивна, але до представників свого роду ставиться толерантніше, ніж більшість драконів, іноді навіть погоджується ділити територію з одним або й двома драконами. Метеорка харчується майже всіма ссавцями, але перевагу надає свиням і людям.

Норвезький хребтоспин

(Norwegian Ridgeback)

Норвезький хребтоспин багато в чому нагадує рогохвістку (див. далі), але замість хвостових шипів на його спині стримлять рельєфні синяво-чорнющі гребені. Надзвичайно агресивний до своїх побратимів, хребтоспин на сьогодні є одним із найрідкісніших видів драконів. Відомо, що він нападає чи не на всіх крупних земних ссавців, але, на відміну від інших драконів, хребтоспин харчується також і мешканцями вод. Згідно з непідтвердженими повідомленнями, 1802 року біля узбережжя Норвегії хребтоспин напав на мале китеня. Яйця хребтоспина чорні, а властивість вивергати з себе вогонь проявляється в малих хребтоспинчиків набагато раніше за інші породи (від одного до трьох місяців).

Опалоок антиподний

(Antipodean Opaleye)

Опалоок походить з Нової Зеландії, але відомі випадки його міграції до Австралії, коли йому бракує території проживання на батьківщині. На відміну від більшості драконів опалоок живе не в горах, а в долинах. Це дракон середнього розміру й ваги (від двох до трьох тонн). Опалоок чи не найгарніший з усіх драконів, він має райдужну перлисту луску, а його сяючі різнокольорові очі не мають зіниць, звідси й походить його назва. Цей дракон дихає сліпучим яскраво-червоним полум’ям, хоча за драконячими мірками він не належить до особливо агресивних видів і може вбити когось лише тоді, коли зголодніє. Його найулюбленіший харч — вівці, хоч інколи його жертвами стають і більші тварини. Хвилю нападів на кенгуру наприкінці 70-х років здійснив самець опалоока, якого витіснила з його території владна самка. Яйця опалоока блідо-сірі, і неуважні маґли можуть помилково сприйняти їх за викопні скам’янілі рештки.

Перуанський гадозуб

(Peruvian Vipertooth)

Це найменший з усіх відомих драконів і найшвидший у польоті. Завдовжки якихось чотири-п’ять метрів, перуанський гадозуб вкритий гладкою лускою мідного кольору з чорними гребенями вздовж хребта. Роги в нього короткі, а ікла надзвичайно отруйні. Гадозуб із задоволенням харчується козами й коровами, однак має такий пристрасний апетит на людей, що наприкінці XIX століття Міжнародна конфедерація чаклунів була змушена вислати спеціалістів-винищувачів для зменшення кількості гадозубів, які плодилися зі страхітливою швидкістю.

Румунський довгоріг

(Romanian Longhorn)

Довгоріг має темно-зелену луску й довгі блискучо-золотисті роги, на які він наштрикує свою здобич перед тим, як її підсмажити. Перемелені на порошок, ці роги надзвичайно цінують як інгредієнти для настоянок. Природна територія проживання довгорогів стала на сьогодні заповідником світового значення, де чаклуни з різних країн можуть зблизька досліджувати різновиди драконів. Було розроблено інтенсивну програму відновлення популяції довгорогів, адже їхня кількість впродовж останніх років катастрофічно зменшилася в результаті надмірної торгівлі рогами, що визначені тепер ринковими матеріалами класу «Б».

Угорська рогохвістка

(Hungarian Horntail)