Розділ «Частина 3 Пітер і вовк»

— Мам, послухай мене. Ти…

— Ні, це ти послухай мене. Ти надсилав ті гроші?

Він заплющує очі.

— Ти? Можна відповісти лише так чи ні, подробиці всі потім.

Не розплющуючи очей, він відповідає:

— Так. Це був я. Але…

— Звідки вони в тебе?

— Це довга історія, і зараз це не має значення. Гроші не мають значення. Є одна людина…

— Що значить, не мають значення? Там було понад двадцять тисяч доларів!

Він ледь стримує себе, аби не сказати: «Ти що, тільки-но це зрозуміла?»

Автобус продовжує насилу просуватися крізь будівельні роботи. По обличчю Піта струмує піт. Він бачить пляму крові в себе на коліні, не червону, а темно-коричневу, але все одно вона ніби кричить: «Винен! Винен, винен!»

— Мамо, будь ласка, стули пельку й вислухай мене. — На іншому кінці настає вражена тиша. З часів нападів гніву в ранньому дитинстві він жодного разу не казав матері заткнутися.

— Є одна людина, і вона небезпечна. — Він міг би розповісти, наскільки небезпечна, але він хоче, щоб вона насторожилася, а не впала в істерику. — Я не думаю, що він прийде до нас додому, але він може це зробити. Заведи Тіну в будинок і замкни всі двері. Усього на кілька хвилин. А потім я приїду. І ще одні люди. Які можуть допомогти.

«Принаймні я на це сподіваюся, — думає він. — Боже, як я на це сподіваюся».

38

Морріс Белламі повертає на Сикоморову вулицю. Він розуміє, що зараз усе його життя стрімко звужується в одну точку. Усе, що в нього є, це кілька сотень украдених доларів, викрадена машина й потреба заволодіти записниками Ротстайна. О, у нього є ще одна мета: тимчасовий притулок, де він міг би сховатися, почитати й дізнатися, що сталося з Джиммі Ґолдом після того, як компанія «Даззі-Ду» піднесла його на вершину рекламної купи гною з подвійною жменею Золотих доларів. Морріс розуміє, що це божевільна мета, а тому він сам повинен бути божевільним, але це все, що в нього є, і цього достатньо.

Ось його старий будинок, який тепер став домівкою викрадача записників. На під’їзній доріжці — маленька червона машина.

— Насрати на божевілля, — вимовляє Морріс Белламі. — Насрати на божевілля. Та на все насрати.

Звучить, як життєве гасло.

39