Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Звісно.

— Позбудься його, зараз же. Це терміново.

Мадам Олександра Везант прикусила губу, але вираз її обличчя не змінився, а в голосі не було роздратування.

— Звісно. Хвилинку.

Її риси розтанули на екрані, а замість них з'явився сигнал «утримання». Чоловік, що зайшов до кімнати, чекав біля столу місіс Дуглас; вона озирнулася і побачила, що це Джеймс Сенфорт, прес-агент, якого вона викликала.

— Є якісь звістки від Берквіста? — без преамбул, вимогливо запитала вона.

— М-м-м... Я не займаюся цією справою. Це справа Мак-Крері.

Вона не звернула уваги на його зауваження.

— Ти дискредитуєш його до того, як він заговорить.

— Що? Думаєте, Берквіст зрадив нас?

— Не будь наївним. Тобі варто було порадитися зі мною перед тим, як використовувати його.

— Але це не я. Це робота Мак-Крері.

— Ти повинен знати, що відбувається довкола. Я...

На екрані знову з'явилось обличчя мадам Везант.

— Посидь-но ось там, — сказала місіс Дуглас до Сенфорта. — Почекай.

Вона повернулась до екрана.

— Еллі, дорогенька, мені потрібен свіжий гороскоп для мене та Джозефа. Тільки швидко — так швидко, як тільки зможеш їх скласти.

— Дуже добре, — астролог вагалась, — я буду значно корисніша для тебе, люба, якщо ти скажеш, звідки така терміновість.

Місіс Дуглас барабанила пальцями по столу.

— Тобі ж не обов'язково це знати, правда?