Розділ «Чужинець на чужій землі»

Потім вона залишилася і розповіла йому, чим було кожне зображення та в якому порядку їх слід роздивлятись.

Джубал був у неймовірному захваті, але сформулював своє схвалення як цілковито безсторонню критику. Проте для себе він відзначив, що це була найдовершеніша демонстрація віртуозного володіння голкою, яку він коли-небудь бачив, — і це робило його цілковито розмальовану подругу-японку схожою на дешевий гобелен поруч із розкішним персидським килимом.

— Вони трохи змінюються, — сказала вона йому. — Взяти сцену святого народження ось тут — стіна на задньому плані спочатку виглядала вигнутою... А ліжка були схожі радше на лікарняні столи. Звичайно, я теж змінююся, але впевнена в тім, що Джордж не заперечує... Мене не торкалася татуювальна голка, відколи він пішов на Небеса, — і, якщо зі мною відбуваються якість дивовижні зміни, то я впевнена, що він про них знає та якимось чином доклав до цього руки.

Джубал вирішив, що Патті була трохи несповна розуму, однак що загалом дуже мила. Він радше любив дивакуватих людей, а ось «сіль землі» його не надто цікавила. Врешті, не така вже вона й божевільна...

Тим часом Патті зібрала розкиданий ним одяг і повісила його у шафі, навіть не торкнувшись його. Ймовірно, вона була живим доказом того, що не потрібно бути святим, можна бути ким завгодно, щоб навчитися отримувати переваги від цих марсіанських вмінь, яким хлопчик, очевидно, може навчити будь-кого.

Трохи згодом він відчув, що вона була готова піти, — і запропонував їй це, попросивши поцілувати його хрещениць на ніч, бо він про це забув.

— Я був втомлений, Патті.

Вона кивнула.

— А мене викликали для роботи над словником, — вона нахилилася й поцілувала його, сердечно, але швидко.

— Я візьму ось цей для наших крихіток.

— І погладжування — для Солоденької булочки.

— Так, звичайно. Вона тебе ґрокає, Джубале. Вона знає, що тобі подобаються змії.

— Добре. Розділяю з тобою воду.

— Ти є Бог, Джубале.

І вона пішла. Джубал простягся у ванній, здивувавшись тому, що більше не відчував втоми, і усвідомив, що його кістки більше не болять. Патті, з її спокійним, врівноваженим щастям, тонізувала його. Хотів би і він не вагатися... Потім визнав, що не хотів би бути ніким іншим, тільки собою — старим, рішучим і самозакоханим.

Нарешті він намилився, сполоснувся й вирішив поголитися — для того, щоб не поспішати перед сніданком.

Після цього Джубал замкнув двері до своєї кімнати, ввімкнув світло над головою і ліг у ліжко. Огледівся в пошуках чогось, що можна почитати, — і роздратовано побачив, що нічого немає. Ця залежність була більша за інші, але він не хотів знову виходити й потрапляти комусь на очі. Замість цього він хильнув якоїсь рідини зі склянки й вимкнув світло біля ліжка.

Але заснув не одразу. Приємна розмова з Пат, здавалося, розбудила його й дала полегшення. Він все ще не спав, коли прийшла Доун.

Він вигукнув:

— Хто там?