Розділ «Чужинець на чужій землі»

Махмуд відійшов від своїх товаришів по експедиції, підійшов до Джубала і звернувся до нього:

— Докторе, я мушу пояснити, що командир та лікар — теж водні брати нашого брата, і Майкл Валентин хотів відразу ж підтвердити це ще одним ритуалом, з усіма нами. Я сказав йому почекати. Ви це схвалюєте?

— Що? Так. Так, звісно. Не перед цим натовпом.

Це раптово засмутило Джубала. Чорт, скільки ж у Майка водних братів? Наскільки довгим був цей ланцюжок?

— Можливо, коли ми закінчимо, ви троє підете з нами? Ми перекусимо і поговоримо десь у тихому місці.

— Для мене це велика честь. Впевнений, що оті двоє теж підуть, — звісно, якщо це можливо.

— Добре. Докторе Махмуд, вам відомо щось про інших братів нашого юного брата, які можуть прийти?

— Ні. Щонайменше не з команди «Чемпіона»; таких більше немає. — Махмуд вагався, а потім вирішив не ставити додаткових очевидних питань. Інакше це натякнуло б на те, як сильно його — вперше — засмутило розуміння того факту, що кількість його зобов'язань зросла.

— Я передам Свену та Старому. — Він пішов до них.

Гаршоу побачив, як зайшов Папський Нунцій, як він сів за головний стіл — і подумки посміхнувся: якщо у цього довговухого ідіота Ля Ру були хоч якісь сумніви з приводу офіційності цієї зустрічі, то він мав докласти всіх зусиль, щоб забути про них!

Ззаду до Джубала підійшов якийсь чоловік і поплескав його по плечу:

— Це тут Людина з Марса?

— Тут, — погодився Джубал.

— Котрий з них? Я Том Бун — сенатор Бун. І я маю для вас повідомлення від Верховного Єпископа Дігбі.

Джубал придушив свої почуття і дозволив мозку швидко все обдумати.

— Я Джубал Гаршоу, сенаторе...

Він подав Майкові сигнал встати і подати руку.

— ...а це — містер Сміт. Майку, це сенатор Бун.

— Радий познайомитися, сенаторе Бун, — сказав Майк з ідеальною поставою танцівника. Він з інтересом дивився на Буна. Сміт вже зрозумів, що «Сенатор» ще не означає Старійшина — хоча, здавалося, ці слова були схожі за формою. Тим не менше йому було цікаво просто побачити, хто ж такий «Сенатор». Він вирішив, що досі цього не ґрокнув.

— Дуже добре; дякую, містере Сміт. Проте не гаятиму ваш час; здається, вони вже готові розпочати вечірку. Містере Сміт, Верховний Єпископ Дігбі відправив мене до вас із особистим запрошенням відвідати служби у храмі Архангела Фостера церкви Нового Одкровення.