Розділ «Чужинець на чужій землі»

— «Прочитати її»? Святий Боже, ні! Досить того, що я її написав. І я навіть не думав переглядати її, — щоб випадково не підігнати факти. Дитя моє, справжня сповідальна історія не повинна бути — ніколи — зіпсована жодною плямою правди.

— Добре, бос. Анна казала, що коли ви хочете спуститися до басейну і перекусити, то йдіть.

— Я не можу придумати кращого часу. Перейдемо на терасу, джентльмени?

Біля басейну плавно розвивалася вечірка зі шматочками риби та іншими скандинавськими висококалорійними припасами, доданими за смаком. На запрошення Джубала Майк спробував бренді, трохи розбавленого водою. Відчуття здалися Майку надзвичайно огидними, тож він вирішив цю проблему, додавши кисень до етанолу під час внутрішнього процесу зворотної ферментації, чим перетворив його на глюкозу і воду. Йому це було нескладно.

Джубал спостерігав за цікавим ефектом першого розпивання спиртного Людини з Марса: було помітно, як він майже відразу сп'янів — але ще швидше протверезів. Намагаючись зрозуміти, як це сталося, Джубал підлив Майку більше бренді, яке той з готовністю прийняв — оскільки це пропонував водний брат. Майк випив надзвичайну кількість гарного імпортного спиртного до того, як Джубал припустив, що Майка неможливо напоїти.

Для Джубала це була не проблема, попри роки його пияцтва; він підтримував Майка впродовж експерименту, і це притупило гостроту його розуму. Тож коли він спробував запитати Майка, що той зробив, Майк думав, що він цікавиться подіями, що сталися впродовж захоплення С. С., стосовно яких Майк все ще відчував приховану провину. Він намагався пояснити і, якщо потрібно, отримати пробачення.

Джубал перебив його, коли нарешті допетрав, про що говорить хлопець.

— Синку, я не хочу знати, ні що ти зробив, ні як ти це зробив. Те, що ти зробив, було просто необхідно, ідеально, просто ідеально. Але... — він по-совиному кліпнув, — не розказуй мені про це. Нікому не розказуй.

— Ні?

— Ні. Це була межа припустимого, яку я коли-небудь бачив, відколи мій дуже розумний дядечко дискутував про чисте срібло, внаслідок чого тріумфально переміг самого себе. Пояснення все зіпсувало.

— Я ґрокаю неправильно?

— Так само, як і я. Тож не засмучуйся і випий ще.

Репортери та інші журналісти почали прибувати, коли вечірка лише набирала обертів. Джубал прийняв кожного з них з ввічливою гідністю, запросив їх їсти, пити та розслабитися, але просив утриматися від того, щоб діставати його чи Людину з Марса.

Тих, хто пропускав повз вуха його вказівки, кидали у басейн. Джубал поставив Ларрі та Дюка неподалік, і сам керував хрещенням — якщо в цьому виникала необхідність. Але якщо деякі з цих докучливих невдах, викупавшись, починали погрожувати їм різними речами, які Джубала не цікавили (всі інші не робили до Майка ані кроку), то інші, сп'янівши, поспішали на допомогу цим трьом, збільшуючи купу в басейні вже добровільно, причому робили це з фанатичним ентузіазмом новонавернених. Джубал мусив зупинити їх, коли вони втретє занурювали у басейн старшого ліппманна «Нью-Йорк Таймс».

Під час вечірки Дорказ вийшла з будинку, знайшла Джубала і прошепотіла йому на вухо:

— Телефон, бос. Вас.

— Залиш повідомлення.

— Ви мусите відповісти, бос.

— Я відповім із сокирою! Дюку, принеси мені сокиру. Я позбудусь тієї Залізної Дівки хоч на якийсь час, і сьогодні ввечері у мене для цього є настрій.

— Босе... Ти хочеш відповісти на це. Це той чоловік, з яким ти говорив досить довго сьогодні вдень.