Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Не бачу.

— Що ж, сер... Близько півтори години тому літальний фургон відправили сюди, щоб здійснити кілька арештів. Вони не відзвітувалися тоді, коли повинні були, — і, коли ми не змогли зв'язатися з ними по радіо, мене відправили сюди із запасною командою, щоб знайти їх та надати допомогу, якщо знадобиться.

— Чиї накази?

— Гм... Коменданта, сер.

— І ви їх знайшли?

— Ні, сер. Ані сліду.

Дуглас глянув на Гаршоу:

— Адвокате, ви бачили іншу команду?

— Це не мій обов'язок — слідкувати за вашими підлеглими, містере Секретар. Можливо, їм дали неправильну адресу. Або вони просто загубилися.

— Це не відповідь на моє питання.

— Ви маєте рацію, сер. Я не на допиті. Ймовірно, і не буду — окрім як на судовому засіданні. Я дію в інтересах мого клієнта; я не нянька для цих, гм, осіб у формі. Проте з того, що я бачив, можу припустити, що вони не змогли б знайти і порося у ванній.

— Гм... Можливо. Майоре, зберіть своїх людей і повертайтеся. Я підтверджу це через свої канали.

— Так, сер, — відсалютував майор.

— Хвилинку! — різко сказав Гаршоу. — Ці люди вдерлися у мій дім. Я вимагаю, щоб вони показали ордер.

— О, майоре, покажіть йому ордер на обшук.

Обличчя майора Блоха стало яскраво-червоним.

— Сер, у офіцера, що прилетів сюди переді мною, були ордери. Капітан Гайнріх. Той, який зник.

Дуглас пильно глянув на нього:

— Юначе... Ти збираєшся стояти там і говорити, що ви вдерлися до будинку громадянина без ордеру?

— Але... Сер, ви не розумієте! Був ордер; були ордери. Я бачив їх. Але, звичайно, капітан Гайнріх взяв їх із собою. Сер.