Розділ «Чужинець на чужій землі»

— Випий ти.

«Дивно. Він що, думає, що я хочу отруїти його?» — запитала вона себе, але у його проханні було щось непереборне. Джилл ковтнула, після чого він взяв склянку з її рук і також випив трохи. Опісля він, здається, задоволений, пірнув у ліжко — так, наче зробив щось важливе.

Тоді вона сказала собі, що це — невдала пригода, і промовила:

— Що ж, коли тобі більше нічого не потрібно, я мушу повертатися до роботи.

Він скрикнув, коли Джилл почала відчиняти двері:

— Ні!

Вона зупинилася:

— Що? Ти щось хотів?

— Не йди.

— Ну... Я маю йти, й дуже скоро... — але повернулася До ліжка.

— Ти ще чогось хочеш?

Він оглянув її згори донизу.

— Ти... «жінка»?

Запитання налякало Джилл Бордмен. Для більшості звичайних споглядачів її стать не викликала сумніву вже багато років. З хвилюванням вона усвідомила, що неймовірні чутки про цього пацієнта правдиві: він не знав, хто така жінка. Вона обережно відповіла:

— Так, я жінка.

Сміт все так само дивився на неї, а обличчя залишалось нерухомим. Через це Джилл стало не по собі. Вона звикла, а інколи й насолоджувалась тим, що чоловіки її розглядають, але зараз це було схоже на дослідження під мікроскопом. Вона роздратовано завертілась.

— Ну? Я виглядаю як жінка, чи не так?

— Я не знаю. — Сміт відповідав повільно. — Як виглядає жінка? Що робить тебе жінкою?

— Заради Бога! — Джилл розгублено усвідомила, що ця розмова була найдивнішою з усіх — від тих часів, відколи їй виповнилось дванадцять. — Ти ж не думаєш, що я зніму одяг і покажу тобі!

Смітові знадобився якийсь час, щоб сприйняти ці вербальні символи та спробувати їх перекласти. Першу фразу він взагалі не міг ґрокнути. Це міг бути один із тих формальних символічних виразів, які люди використовують так часто... Крім того, це було сказано з неочікуваною силою — так, як ніби це була остання розмова перед тим, як вона піде. Можливо, він до такої міри неправильно поводився з істотою жіночої статі, що вона могла бути готова врешті-решт відділитися від тіла.