Розділ «Протистояння. Том 1 : роман / Стівен Кінг»

Він дістав із задньої кишені хустинку, із сумнівом поглянув на неї, а потім сховав назад. В уяві Френ вигулькнув образ того, як вони, молоді й закохані, ідуть до стоянки, тримаючись за руки, а з її рота стирчить носовичок. Вона махає рукою до усміхненого добряка-паркувальника й каже: «Хше-хшуто-Ґах!»

Попри те, що язик справді болів, а від кривавого присмаку в роті стало дещо млосно, Френ знову захихотіла.

— Відвернися, — манірно сказала вона. — Дамі треба зробити одну гидоту.

Легенько всміхнувшись, він театрально прикрив очі. Зіпершись на руку, вона перехилилася через край пірса й плюнула — яскраво-червона слина. Фе. Ще раз. І ще раз. Нарешті рот трохи очистився. Френ озирнулася й побачила, що Джесс підглядає крізь пальці.

— Вибач, — мовила вона. — Я справжня засранка.

— Ні, — сказав Джесс, вочевидь, маючи на думці «так».

— З’їздимо по морозиво? — спитала вона. — Ти кермуєш, я купую.

— Домовилися.

Він звівся на ноги й допоміг їй піднятися. Вона знову сплюнула у воду. Яскраво-червоним.

— Я ж нічого не відкусила? — боязко запитала вона.

— Не знаю, — люб’язно відповів Джесс. — А що, щось проковтнула?

Вона злякано притиснула руку до рота.

— Це не смішно.

— Твоя правда. Вибач. Просто вкусила.

— А в язику є артерії?

Тримаючись за руки, вони рушили до берега. Вона періодично зупинялася, аби сплюнути у воду. Яскраво-червоним. Вона не ковтатиме власну кров, ні-ні, нізащо.

— Та нема.

— Це добре, — вона міцніше стиснула його руку та підбадьорливо всміхнулася, — бо я вагітна.

— Справді? Круто. Знаєш, кого я зустрів у…

Він зупинився й поглянув на неї; обличчя в нього закам’яніло, а очі уважно вивчали її. Серце у Френ здригнулося, коли вона помітила, як він насторожився.