Розділ «Ян Потоцький Рукопис, знайдений у Сараґосі»

Після вечірнього уроку Вейрас запитав його, чому священикам не можна одружуватись.

— Щоб не бути нещасними на цьому і, можливо, не потрапити до пекла на тому світі, — відповів Санудо, після чого з суворим виразом обличчя додав: — Я забороняю тобі раз і назавжди задавати такі запитання.

Наступного дня Санудо не пішов до сповідальні. Дуенья запитувала про нього, але він прислав замість себе іншого духівника. Ми вже стали сумніватися в результаті наших негідних намірів, як нам допоміг несподіваний випадок.

Молоденька графиня де Лірія незадовго перед заміжжям з маркізом де Фуен Кастилья небезпечно захворіла; вона маячила в гарячці й була на межі безумства. Весь Бурґос щиро цікавився тими двома славними домами, і звістка про хворобу сеньйорити де Лірія сколихнула всіх. Отці театинці також довідалися про це, а ввечері Санудо отримав такого листа:

Отче мій!

Свята Тереза сильно розгнівалася й каже, що ти мене ошукав; не жаліє вона гірких докорів і для доньї Мендоси за те, що щоденно проїжджала зі мною повз колеґію театинців. Свята Тереза кохає мене значно сильніше, ніж ти… Голова в мене крутиться… я відчуваю нечуваний біль… помираю.

Той лист був написаний тремтячою рукою і був майже непрочитуваним. Внизу іншим почерком було дописано:

Моя бідна хвора пише по двадцять подібних листів на день. Зараз вона вже не може втримати перо в руці. Молися за нас, отче мій. Оце і все, що я можу тобі сповістити.

Санудо не зміг винести такого удару. Збентежений, одурманений, він не міг знайти собі місця, підхоплювався, входив і виходив. Для нас найприємнішим було те, що він не приходив до класу або приходив на такий короткий час, що ми без нудьги витримували урок.

Криза пройшла щасливо, і старання вмілих лікарів врятували життя прекрасної графині де Лірія. Хвора помалу одужувала. Санудо ж отримав лист такого змісту:

Отче мій!

Небезпека минула, але хвороба ще не покинула свідомості. Молода особа може щомиті вислизнути від мене й зрадити свою таємницю. Подумай, чи не міг би ти нас прийняти в своїй келії. У вас лише близько одинадцятої замикають ворота, тож ми прийдемо, як тільки стемніє. Можливо, що твої поради подіють краще, ніж реліквії. Якщо таке становище триватиме далі, то я також, мабуть, збожеволію. Благаю тебе в ім’я Боже, рятуй славу двох знаменитих домів.

Ці слова так перелякали Санудо, що він ледь зумів потрапити у власну келію. Він закрився, ми ж причаїлися біля дверей, аби почути, що він зробить. Спершу він залився гіркими сльозами, потім почав ревно молитися. Далі він покликав брамника й сказав йому:

— Якби якісь дві жінки прийшли й допитувались про мене, ні в якому разі не впускай їх.

Санудо не прийшов на вечерю й провів вечір у молитвах. Близько одинадцятої почув стук у двері. Він відчинив, молода дівчина вбігла в його келію і перевернула лампу, яка одразу згасла. У ту ж мить почувся голос пріора, який кликав Санудо.

Поки ватажок циган розказував, прийшов один з його людей відзвітувати йому про діяльність табору, але Ребека заволала:

— Прошу тебе, не переривай у цьому місці свою розповідь. Я ще сьогодні мушу довідатись, як Санудо порадив собі з такою дражливою ситуацією.

— Дозволь, сеньйоро, — відповів циган, — присвятити кілька хвилин цьому чоловікові, а тоді я розповідатиму далі.

Ми всі похвалили нетерплячість Ребеки, циган же, відправивши чоловіка, який його затримував, продовжив так:

— Отже, почувся голос пріора, він кликав отця Санудо, який ледве встиг замкнути двері на ключ і відправитись до настоятеля.