Розділ «Частина ІІІ. МЕРИ»

— Я б так не сказав. Ми відремонтували для вас імперський крейсер, хоча моя рада навігації бажала залишити його для себе з дослідницькою метою.

Регент з іронією повторив останні слова:

— З дослідницькою метою! Так! Однак ви б не ремонтували його, якби я не погрожував вам війною.

Гардін зробив примирливий жест.

— Не знаю.

— А я знаю! І ця загроза існувала завжди.

— І досі існує?

— Зараз вже надто пізно, щоб говорити про загрози. — Вініс кинув швидкий погляд на годинник, що стояв у нього на столі. — Послухайте, Гардіне, ви вже одного разу були на Анакреоні. Ви були тоді молоді; ми обидва були молоді. Але навіть тоді ми абсолютно по-різному дивилися на речі. Ви той, кого називають миролюбною людиною, чи не так?

— Гадаю, що так. Принаймні я вважаю, що насильство — це неекономічний спосіб досягнення мети. Завжди існують кращі замінники, хоча іноді вони можуть бути менш прямі.

— Так, я чув про ваш знаменитий вислів: «Насильство — останній притулок некомпетентності». І все ж таки, — регент легенько почухав за вухом, перебуваючи під впливом цієї абстракції, — я б точно не назвав себе некомпетентним.

Гардін ввічливо кивнув і нічого не відповів.

— І при всьому цьому, — продовжував Вініс, — я завжди вірив у пряму дію. Я вірив у те, що треба прокладати прямий шлях до своєї мети й іти цим шляхом. Я багато чого домігся в такий спосіб і цілком розраховую досягти ще більше.

— Я знаю, — перервав його Гардін. — Я вірю, що ви прокладаєте той шлях, який описали для себе і своїх дітей, і він веде до трону, беручи до уваги нещодавню нещасну смерть батька короля — вашого брата — і ненадійний стан здоров’я короля. У нього ж ненадійний стан здоров’я, чи не так?

Вініс насупився, кинувши на нього недобрий погляд, його голос став жорсткішим.

— З вашого боку, Гардіне, було б розумніше уникати певних тем. Ви, можливо, уважаєте себе привілейованою особою як мер Термінуса і тому робите… е-е-е… недоречні зауваження. Якщо це так, то, будь ласка, позбавтеся подібних ілюзій. Я не з тих, кого можна налякати словами. Така моя філософія життя: труднощі зникають, якщо сміливо повертатися до них обличчям, і я ніколи не повертався спиною до жодної проблеми.

— Не сумніваюся. До якої конкретної проблеми ви відмовляєтеся повертатися спиною зараз?

— Моя проблема, Гардіне, полягає в тому, щоб переконати Фундацію співпрацювати. Ваша миротворча політика призвела вас до кількох дуже серйозних помилок, просто тому, що ви недооцінили зухвалість свого супротивника. Не всі так бояться прямих дій, як ви.

— Наприклад? — запитав Гардін.

— Наприклад, ви самі прилетіли на Анакреон і самі прийшли разом зі мною в мої покої.

Гардін озирнувся.