Розділ «Давня казка»

Хто кого скорій вполює.

Хлопці! геть його з дороги!

Хай так дуже не мудрує!»

«От спасибі за послугу! –

Мовить наш поет, – несіте.

Та візьміть листки з піснями,

Он в траві лежать, візьміте».

«Він, напевне, божевільний, –

Крикнув лицар. – Ну, рушаймо!

Хай він знає нашу добрість –

Стороною обминаймо.

А ти тут зажди, небоже,

Хай-но їхатиму з гаю,

Я ще дам тобі гостинця,

А тепер часу не маю».

«Не на тебе ждать я буду, –

Так поет відповідає, –

Хто ж кому подасть гостинця,

Ще того ніхто не знає».

Лицар вже на те нічого