Розділ «Давня казка»

Хто б схотів, то й був багатий,

Ні, – химерний, норовистий

Кінь поезії крилатий!»

«Правду кажеш, – мовив лицар, –

Але ж я тебе благаю,

Щоб поміг мені в сій справі.

пам’ятаю, як у гаю

Ти своїм віршем чудовим

Чарував усю громаду, –

Тільки ти один тепера

Можеш дать мені пораду!

За пораду все, що хочеш,

Дам тобі я в надгороду». –

«Ну, на се, – поет відмовив, –

Не надіюся я зроду.

Можу я знайти й без плати