Розділ «Лісова пісня»

Крапельки крові було б для рятунку доволі. –

Що ж? Хіба крові не варта краса?

Мавка

(черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової)

Ось тобі, сестро, яса!

Русалка Польова клониться низько перед Мавкою, дякуючи, і никне в житі.

Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею.

Мати

(до молодиці люб’язно)

Ходіть, Килинко, осьде край берези

ще свіже зіллячко. Ось деревій, –

ви ж гладишки попарити хотіли? –

Він добрий, любонько, до молока.

Килина

Та в мене молока вже ніде й діти!

Коб ярмарок хутчій – куплю начиння.

Корова в мене турського заводу, –

ще мій небіжчик десь придбав, – молочна,

і господи яка! Оце вже якось

я в полі обробилася, то треба