Розділ «Лісова пісня»

Ти водяну царівну

зміняв на мельниківну!

Зимові – довгі ночі,

а в дівки гарні очі, –

недарма паничі їй носять дукачі!

(Свариться пальцем на нього і дрібно сміється.)

Добре я бачу

твою ледачу вдачу,

та я тобі пробачу,

бо я ж тебе люблю!

(З жартівливим пафосом.)

На цілу довгу мить тобі я буду вірна,

хвилину буду я ласкава і покірна,

а зраду потоплю!

Вода ж не держить сліду

від рана до обіду,

так, як твоя люба,

або моя журба!

«Той, що греблі рве»

(поривчасто простягає їй обидві руки)