Розділ «Сон («У всякого своя доля…»)»

І жінка не лає,

Тихо, як у Раї,

Усюди Божа благодать –

І в серці, і в хаті.

Отож я ліг спати.

А вже підпилий як засне,

То хоч коти гармати –

І усом не моргне.

Та й сон же, сон, напричуд дивний,

Мені приснився –

Найтверезіший би упився,

Скупий жидюга дав би гривню,

Щоб позирнуть на ті дива.

Та чорта з два!

Дивлюся: так буцім сова

Летить лугами, берегами, та нетрями,

Та глибокими ярами,

Та широкими степами,

Та байраками.

А я за нею та за нею,