Розділ «Сон («У всякого своя доля…»)»

Та одутий, аж посинів,

Похмілля прокляте

Його мучило. Як крикне

На с а мих пузатих –

Всі пузаті до о дного

В землю провалились!

Він вилупив баньки з лоба –

І все затрусилось,

Що осталось; мов скажений,

На менших гукає –

І ті в землю; він до дрібних –

І ті пропадають!

Він до челяді – і челядь,

І челядь пропала;

До москалів – москалики,

Тілько застогнало,

Пішли в землю; диво дивне

Сталося на світі.

Дивлюся я, що дальш буде,

Що буде робити