Розділ «Гайдамаки (редакція 1841 року)»

Спасибі за раду:

Теплий кожух, тілько шкода

Не на мене шитий,

А розумне ваше слово

Брехнею підбите.

Вибачайте… кричіть собі,

Я слухать не буду,

Та й до себе не покличу,

Ви розумні люди –

А я дурень, один собі

У моїй хатині,

Заспіваю, заридаю,

Як мала дитина.

Заспіваю, – море грає,

Вітер повіває,

Степ чорніє і могила

З вітром розмовляє.

Заспіваю, – розвернулась

Висока могила,

Аж до моря запорожці