Ціна продажу туристичного пакета містить, окрім повної собівартості туристської путівки, непрямі податки і прибуток. Норма прибутку для туристичних організацій становить 20 %, її величина коригується з урахуванням попиту, пропозицій і рівня конкуренції на ринку туристичних послуг. Туристичні організації застосовують також знижки з вартості туристичного продукту. Наприклад, сезонні знижки, знижки для дітей тощо.
Під час розробки цін продажу на туристичний продукт враховується комісійна винагорода посередникам. Практика туристичного бізнесу розрізняє такі види комісійної винагороди посередникам:
· комісія для туроператорів, які розробляють програми і реалізують їх самостійно або через посередників (комісія для оптовиків);
· роздрібна комісія для турагентів, які перепродають програми туроператорам або самостійно бронюють готельні номери.
Структура ціни продажу на туристичний продукт повинна складатися із: собівартості туристичних послуг, непрямих податків (за окремими видами послуг), прибутку туроператора, знижки для окремих груп туристів за окремими видами послуг, надбавки або знижки (комісійна винагорода) на користь турагента.
Особливості укладення договору між туроператором і турагентом.
Під час укладення договору між туроператором і турагентом можливі такі варіанти.
• 1. Туроператор продає турагенту пакет послуг за ціною, яку він повинен одержати з останнього. У цьому випадку турагент робить на свою користь надбавку на ціну туроператора, який не втручається у процес встановлення цієї надбавки.
• 2. З метою повного продажу туристичних пакетів і збереження свого іміджу туроператор надає турагенту пакет послуг для реалізації за твердою фіксованою ціною. В цьому випадку турагент одержує комісійну винагороду у формі знижки з вартості туристичного пакета.
Таким чином, метод орієнтації на ціни основних конкурентів і рівень споживчого попиту дає можливість виходити на зарубіжні ринки з реальними цінами, що враховують конкуренцію і стимулюють попит. Водночас ціни повинні забезпечувати виробникам туристичних послуг отримання певного прибутку.
Для визначення остаточної ціни слід розрахувати середній рівень цін на ринку на основі довідників туристичних послуг, каталогів, рекламних проспектів туристичних фірм і готелів. Ціни відображають коливання попиту в різні періоди року, коли витрати і прибуток розподілені нерівномірно. Ціни знижуються упродовж "мертвого сезону" і зростають у "піковий сезон" з урахуванням прибутку. Різниця між сезонними і несезонними цінами досягає 20—25 %.
Під час фіксації ціни пакета послуг можуть використовуватися три варіанти:
• 1) ціна пакета з розрахунку па одного туриста;
• 2) ціна пакета з розрахунку на групу;
• 3) диференційовані ціни на одного туриста залежно від чисельності групи (використовуються як компроміс в угоді між фірмою, що відправляє, і фірмою, що приймає).
Особливості методів ціноутворення
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Маркетинг туризму» автора Правик Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10 аналіз методів ціноутворення на туристичні послуги“ на сторінці 2. Приємного читання.
