Розділ «2.2. Методи дослідження в географії туризму»

де L - кількість місць для ночівлі на даній території; Р - кількість населення на тій чи іншій території.

Польські дослідники Я. Варшинська й А. Яцковський коефіцієнт Tf(t) подали у модифікованій версії, що має такий вигляд:

L-100

Tf(t) =-,

P0+kL

де L - кількість місць для ночівлі на певній території; Р0 - кількість населення на цій території; k - кількість населення, зайнятого в обслуговуванні туристів, що залежить від кількості місць для ночівлі й категорії готелів (у межах від 0 до 1, де готель класу "люкс" дорівнює 1).

Для визначення рівня розвитку туристичної функції можна також використовувати коефіцієнт розміщення (локалізації - WLt)82:

Т, ьі

де Tt- відсоток місць для ночівлі (або кількість туристів, кількість зайнятих, котрі обслуговують туристів і под.) у просторовій величині "і" відносно величини явища на досліджуваній територій; Lt- величина досліджуваного явища на території.

У свою чергу Л. Гудман і Й. Девіс88 запропонували свій показник локалізації:

де Ne- кількість туристів, які перебувають у межах країни; N - кількість туристів, котрі виїжджають за межі країни; Р - кількість населення країни; Рш - кількість населення світу.

А. Ковальчик84 пропонує для аналізу розміщення ресурсів і туристичної привабливості, а також інфраструктури, що засвідчує туристичну освоєність території, використовувати метод найближчого розташування (R), який має вигляд: де сі0 - середня відстань, що підлягає спостереженню, й - середня очікувана відстань.

У свою чергу

де g - дійсна щільність об'єктів на даній території.

Величина R = 2,1491 означає, що розміщення об'єктів на тій чи іншій території має характер гексагональний; R = 1 - система хаотична, випадкова, a R = 0 тоді, коли явище зосереджене в одному місці. Цей метод успішно використовували у другій половині 70-х років XX ст. для дослідження стану туристичного освоєння в СІЛА (Північна Кароліна).

Серед методів, запозичених з інших галузей науки, зокрема в економічній науці, існує метод SWOT (від англійських термінів: strengths - сила, weaknesses - слабкість, opportunities - можливість і threats - загроза). Цей метод застосовували для визначення можливостей розвитку туризму на певній території. Під поняттям "сильні сторони" (strengths) і "слабкі сторони" (weaknesses) розуміють внутрішні чинники, що впливають на розвиток певного явища, а поняття "шанс" або "можливість" (opportunities) і "загроза" (threats) застосовують для зовнішніх чинників, що найчастіше визначають подальшу перспективу цього явища.

Польський дослідник А. Ковальчик оцінив перспективи розвитку агротуризму в Польщі за методом SWOT36: сильні сторони (strengths): збереження сільського культурного ландшафту і традиційних форм сільськогосподарського виробництва; збереження народних промислів, обрядів, місцевої кухні й навіть знання місцевої історії; привабливість природного середовища; слабкі сторони (weaknesses): слабке технічне оснащення сільських будівель; відсутність фінансових засобів для поліпшення умов перебування туристів; відсутність у селян знань у галузі менеджменту та маркетингу; мала громадська активність на місцевому рівні; неприязне ставлення місцевих жителів до приїжджих громадян; шанси (opportunities): зростання зацікавленості у розвитку туризму в сільській місцевості; поява моди на агротуризм; підтримка агротуризму державою та місцевими органами самоврядування; допомога інших європейських держав у вигляді фінансування агротуризму і навчання селян; загрози (threats): збереження пасивного ставлення до агротуризму в суспільстві, несприятлива кредитна політика банків стосовно фінансування заходів агротуристично-го призначення, збереження нестабільної податкової політики, низька екологічна грамотність селян, конкуренція інших держав.

До вагомих методів дослідження в географії туризму належить картографічний. Картографічний метод - це систематизація й узагальнення результатів географічних досліджень у формі картографічних моделей, карт, картосхем. Саме карта відіграє важливу роль у дослідженні просторових закономірностей тих чи інших явищ. її складання - це ще і важливий підсумок географічних досліджень. Карта в свою чергу призначена для наукового та практичного відображення явищ, об'єктів, для ілюстрації, а також навчальних цілей. Завданням туристичного картографування молоді вчені-географи М. Рутинський і О. Стецюк36 називають:

- висвітлення закономірностей і форм територіального поширення природних й історико-культурних рекреаційних ресурсів, характеру туристичного освоєння території та матеріально-технічної бази туризму;

- оцінка сучасного стану рівня використання рекреаційно-туристичних ресурсів, рівня туристичного освоєння та рекреаційного навантаження на територію;