Розділ 10. Вівчарство

10.1. Біологічні особливості овець

Вівці відносяться до жуйних тварин. Вівці мають вузьку морду, дуже рухомі тонкі губи, що дозволяє їм низько скушувати траву і підбирати із землі найдрібніші опалі частини рослин (листочки, колоски). Травна система овець добре пристосована до переварювання грубих кормів і повнішого засвоєння живильних речовин, що містяться в них.

У овець міцні кінцівки з міцними копитами. Вони рухомі і витривалі, можуть робити великі переходи і використовувати рослинність пустинних, напівпустинних і гірських пасовищ з розрідженим травостоем. Вівці багатьох місцевих порід пустинних і гірських районів здатні накопичувати в сприятливі кормові періоди значні відкладення жиру в тілі, який витрачається під час перебоїв в годівлі. Ці тварини добре пристосовані до суворих умов сухого спекотного клімату. Вівці погано переносять утримання в сирих приміщеннях і на болотистих пасовищах. У таких умовах вони часто худнуть, знижують продуктивність, захворюють різними хворобами і нерідко гинуть.

Тривалість життя овець 12-14 років. Проте для господарського використання їх утримують тільки до 6-8 років, а потім вибраковують для забою на м'ясо. Статева зрілість у овець наступає в 6-7-місячному віці. Тривалість суягности у маток в середньому п'ять місяців, а період підсосу — 3-4 місяці. Вим'я у овець досить добре розвинене, з двома сосками. Зазвичай вівці приносять по одному ягняті (за винятком овець романівської породи). Жива маса ягнят при народженні складає приблизно 7-8 % маси дорослої тварини

Під конституцією розуміють сукупність найбільш важливих екстер'єрних і інтер'єрних особливостей організму, обумовлююче здоров'я і продуктивність тварин. Конституція тварин залежить від спадкових властивостей і чинників навколишнього середовища. Вівці різних порід і різних напрямів продуктивності істотно відрізняються за конституцією, оскільки мають неоднаковий розвиток кістяка, м'язів, шкіри і травних органів.

У овець шерстного напряму в порівнянні з м'ясними і молочними відносно важче шкіра (12,9 %), кістки і голова (15 %), а м'яса у них менше. У м'ясних тварин, навпаки, сильно розвинені показники м'ясності (курдючний і внутрішній жир — 59,6 %, м'ясо без кісток — 43,7 %), а маса шкіри складає тільки 6,2 %, кісток — 8,7 %. У овець молочного напряму продуктивності дуже сильно розвинені внутрішні органи (50,6 %), але слабо розвинені шкіра (7,0 %) і показники м'ясності (жир — 36,0 %, а м'ясо без кісток — 25,0 %). Розвиток окремих органів і тканин у овець різних порід і напрямів продуктивності визначає в тому або іншому ступені їх конституціональні особливості. Разом з цим в межах кожної породи можуть зустрічатися тварини різної конституції.

Міцна конституція. Тварини міцної конституції є найбільш бажаними для всіх напрямів продуктивності. Вони характеризуються пропорційним розвитком всіх частин тіла, хорошим здоров'ям, нормальними відтвірними здібностями і стійкістю до захворювань. Кістяк у них міцний, шкіра щільна, не дуже товста і не груба на дотик. Тварини міцної конституції мають зазвичай високу продуктивність.

Груба конституція. У овець сильно розвинений кістяк, особливо череп і кінцівки; спостерігаються потовщення і огрублення шкіри. Гармонійність складання часто порушується довгоногістю, великою головою. Тварини великі, масивні. Здоров'я часто навіть краще, ніж у овець міцного типу. Шерстні якості овець унаслідок гіршої оброслості, і більшою огрубленості шерсті зазвичай знижені. М'ясна продуктивність також нижче, ніж у тварин міцної конституції, в результаті більшої відносної маси кісток в туші.

Ніжна конституція. У тварин цього типу спостерігається недорозвинення кістяка: вузька морда, вузькі груди, свислий зад, тонкий кістяк. По масі вони менші за тварин міцного типу. Продуктивність таких овець знижена, оскільки шерсть у них рідша і коротша, оброслість черева погана, здоров'я слабкіше. У маток часто спостерігаються зниження відтвірної здатності.

Щільна (або суха) конституція. Тварини щільної конституції багато в чому схожі з тваринами міцної конституції. У таких овець буває менше жирових відкладень. Вони характеризуються інтенсивнішим обміном речовин, живим темпераментом, хорошою рухливістю. Кістяк у них помірно розвинений, міцний, шкіра щільна, добре розвинені м'язи, здоров'я хороше. З виробничої точки зору ці тварини бажаного типу.

Рихла (або сира) конституція. По основних ознаках тварини протилежні вівцям щільної конституції. У них сильно розвинені шкіра і підшкірна клітковина, що сприяє відкладенню жиру. Вони мають флегматичний темперамент. Обмін речовин сповільнений. Цей тип конституції найчастіше зустрічається у тварин м'ясної продуктивності. Тварини рихлої конституції вимогливіші до годівлі і утримання. Серед них можна зустріти овець з низькою плодючістю, поганою молочністю.

Віднесення тварин до того або іншого типу конституції у виробничих умовах здійснюється по зовнішніх ознаках і за показниками продуктивності. Точніше визначення конституції вимагає вивчення фізіологічних ознак, складу крові, гістологічних особливостей, температури тіла, частоти дихання, пульсу. Серед тварин можна зустріти проміжні типи, яких без спеціальних досліджень важко віднести до якого-небудь з описаних типів конституції.

За екстер'єром оцінити овець складно тому, що шерстний покрив скрадає наявний розвиток і співвідношення ряду статей вівці (холки, спини, боків, черева, стегон). Найкраще піддаються оцінці будова і стан голови, шиї, ніг.

Досвідчений фахівець тільки по одній голові вівці може визначити породу, стать, вік, тип конституції і стан здоров'я тварини. Але це не значить що можна обмежитися тільки оцінкою голови. Усі статі тварини є інтегральними частинами цілого і повинні бути оглянуті, й оцінені з урахуванням загальної будови пропорційності, віку, типу, статі, угодованості, породи тварини і їх призначення. У виробничих умовах не роблять загальноприйнятих вимірів тварини в цілому і його статей.

Пояснюється це тим, що шерстний покрив утруднює точне вимірювання тварин, а експертна оцінка екстер'єру повинна проводиться швидко (отара овець за робочий день).

Живу масу овець установлюють тільки зважуванням. По вимірах і формулах живу масу не визначають, оскільки помилка досягає 25-30 %.

Вгодованість овець визначають оглядом і прощупуванням основних статей і місць відкладення жиру. Вік овець установлюють за племінними записами і за станом зубної системи.

Тип конституції овець визначають на око по сукупній оцінці розвитку кістяка, шкіри, мускулатури і шерстного покрову, а також окремих статей як інтегральних частин цілого організму.

При вивченні екстер'єру овець у виробничих умовах тварин не вимірюють. Студенти вимірюють овець і вираховують індекси з метою кращої оцінки їхніх статей і конституції. Беруть наступні проміри: висоту в холці, у хрестці, глибину, ширину й обхват грудей, косу довжину тулуба, обхват п'ястка, ширину в маклоках, ширину та довжину голови. Вираховують наступні індекси будови тіла овець.