Розділ «6.2. Основні ланки систем землеробства в лісостепу. Агрокліматична характеристика»

Зона Лісостепу простягається смугою понад 1 тис. км від Карпат до східних кордонів України. Загальна площа її становить понад 20,1 млн га, або 33,6% території держави. До неї входять Черкаська, Полтавська, Вінницька, Тернопільська, більша частина Хмельницької й Сумської, східні райони Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької, південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської, північні райони Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Харківської областей. Порівняно м'яка зима, помірно вологе й тепле літо та родючі ґрунти створюють найсприятливіші в Україні умови для одержання високих й сталих врожаїв майже всіх тепло - і вологолюбних культур.

У Лісостепу сконцентровано 37,5% площі посіву зернових — 34,2 — пшениці озимої, 41 — ячменю ярого, 27,4 — кукурудзи, 81 — буряків цукрових, 35,5% овочевих культур.

Перетинаючи широкою смугою із заходу на схід територію держави між Поліссям на півночі й Степом на півдні, зона відзначається неоднорідністю ґрунтово-кліматичних і погодних умов.

При плануванні й виконанні заходів щодо подальшого розвитку та інтенсифікації сільського господарства необхідно враховувати агрокліматичні умови території. Це дасть змогу максимально використовувати природні ресурси та послабити вплив несприятливих метеорологічних умов на сільськогосподарські культури.

Сонячна радіація — незамінний обов'язковий екологічний фактор існування рослин і біосфери в. У великому циклічному кругообігу головним джерелом енергії для біологічних і ґрунтових процесів є сонячна радіація. Вся поверхня землі одержує за рік від сонця, за наближеними оцінками,

21 х 1020 Дж тепла. Основа частина цієї енергії витрачається на формування клімату та океанічних течій, турбулентний обмін між підстилаючими поверхнями й атмосферою, випаровування води з поверхні суші та океану, поглинання рослинним покривом землі. Рослини в процесі фотосинтезу засвоюють тільки 0,5-5% сонячної енергії.

Сонячна радіація є основним енергетичним ресурсом землі. Радіаційний фактор визначається надходженням тепла від сонця і залежить від тривалості дня та висоти стояння сонця над горизонтом, а також від хмарності, прозорості атмосфери, стану земної поверхні. Сумарна радіація в зоні Лісостепу за рік становить 95-107 кКал на 1 см2. Продовж року на території України полуденні висоти стояння сонця змінюються в широких межах: взимку від 250 на півночі до 230 на півдні, влітку відповідно від 600 до 680. Тривалість дня коливається відповідно взимку від 7,4 до 8,6 год, влітку — від 15,3 до 16,5.

Надходження ФАР (фотосинтетично активної радіації) у різних регіонах України неоднакове. Тому оцінюють роботу в рослинництві за допомогою коефіцієнта корисної дії ФАР у посіві. Встановлено, що для нагромадження органічної маси рослинами необхідна така кількість радіації, яка б перевищувала певне значення, що називається компенсаційною точкою. Для багатьох теплолюбних рослин, до яких належать сільськогосподарські, це значення в межах 20-35 Вт/м2. За нижчих значеннях інтенсивніше відбувається дихання і зменшується нагромадження органічної маси.

Підвищенню рівня використання сонячної енергії можуть помітно сприяти агротехнічні заходи, спрямовані на краще забезпечення рослин вологою, поживними речовинами, освітленням та іншими факторами з метою прискорення росту рослин і утворення оптимальної асимілюючої поверхні.

Температурні умови

Забезпечення опадами та посушливі явища

В Лісостепу розподіл опадів як в окремих районах зони, так і за часом випадання характеризується великою нерівномірністю. Найкраще забезпечена ними західна частина, середня річна кількість опадів тут становить 600-650 мм і більше. На крайньому сході зони їх випадає не більше як 500 мм. Кількість опадів в окремі роки може помітно змінюватись. Так, на крайньому заході Лісостепу іноді випадає понад 1000 мм, а на сході — до 750 мм. Найменша річна кількість опадів становила до 300 мм на заході і близько 250 мм на решті території. Продовж зими опадів випадає небагато: в західних районах 173-200, у центральних та східних 150-175 мм. Від весни до літа кількість опадів збільшується.

Опади теплого періоду (квітень — жовтень) мають особливе значення для сільського господарства. Кількість їх в середньому становить 350-400 мм, а на крайньому заході зони — понад 500 мм. Літні опади нерідко випадають у вигляді сильних злив, які завдають великої шкоди сільському господарству. У середньому за рік кількість днів з опадами становить на півночі зони 160-135 днів, а з опадами не менше 5 мм — 30-40 днів.

У період вегетації в усій зоні майже щорічно тривають бездощові періоди. Тривалість окремих бездощових періодів у західних районах досягає 18-20, а в південних та східних — 25 днів. Загальна кількість посушливих днів продовж вегетаційного періоду дуже нестійка. Вона змінюється з року в рік залежно від характеру переважаючих циркуляційних процесів.

Майже на всій території Лісостепу зареєстровано суховії. Особливо часто, причому досить тривалі (понад 15 днів), вони бувають у східних та південних районах, у західній частині зони з суховіями в середньому буває близько 4 днів. Суховії майже завжди бувають за тривалого бездощів'я, коли відносна вологість повітря знижується до 30% і нижче, температура його підвищується до 25 °С і більше, а швидкість вітру становить не менше 5 м за секунду. Ступінь шкодочинності цього явища визначається його інтенсивністю та станом розвитку рослин. У центральних та східних районах зони в окремі роки бувають пилові бурі тривалістю в середньому до 5 днів.

Вологозабезпечення основних сільськогосподарських культур

Агрометеорологічна характеристика весняних польових робіт

Основні весняні польові роботи розпочинають при настанні стиглості ґрунту, що в середньому припадає у південній частині зони на 1-5 квітня, а у північній — на 5-10 квітня. Супіщані ґрунти підсихають на 5-10 днів раніше, ніж середньосуглинкові, а важкосуглинні ґрунти, навпаки, на 5 днів пізніше. Строки настання стиглості ґрунту в західних та східних районах мало відрізняються, лише в південній частині Сумської області і північних районах Харківської вони затягуються до початку другої декади квітня.

При визначенні строків сівби, крім стану вологості ґрунту, слід враховувати і його температурний режим. Порівнюючи середні дати сталого прогрівання ґрунту на 5, 10 і 15 °С на глибині 10 см з датами настання фізичної стиглості ґрунту, можна помітити, що у північній половині зони перехід температури через 5 °С настає на 2-4 дні пізніше стиглості ґрунту, при якому умови для польових робіт помітно погіршуються, а сходи затримуються. У зв'язку з цим при сівбі теплолюбних культур не завжди доцільно чекати встановлення оптимальних температур, щоб не втратити вологу з ґрунту.