Розвідка джерел води, як правило, проводиться силами підрозділів (обслуг) польового водопостачання, інженерно-розвідувальними дозорами (1РД), одразу після прибуття їх до району обладнання пунктів водопостачання за участю представників хімічної та медичної служб самостійно, або в складі органів загальновійськової розвідки.
Оснащення підрозділів розвідки повинно забезпечувати проведення розвідки якості поверхневих і наявність підземних джерел води, водозабірних споруд і повинно містити: карту (схему маршруту) джерел води, радіостанцію з дальністю зв'язку не менше 20 км, компас, годинник із секундною стрілкою, лабораторію для оперативного визначення якості води, чистий посуд для взяття проб води, блокнот для проведення записів і складання донесення, олівці з гумкою, рулетку або трасуючий шнур, складний багор, електричний ліхтарик, засоби для проведення хімічної та радіаційної розвідки, шанцевий інструмент, комплект розмінування, міношукачі, індивідуальні дозиметри на кожного військовослужбовця. Основними, найбільш ефективними способами ведення інженерної розвідки є пошук і безпосередній огляд.
Один ІРД за 10...12 годин у змозі обстежити до 50...60 км2 місцевості або розвідати 4...6 і більше джерел води.
Обстеження джерел води починаються з огляду навколишньої місцевості з метою виявлення можливих осередків заражень, отруєнь, замінованих ділянок місцевості, після чого здійснюється безпосереднє обстеження самого джерела води.
У разі виявлення в джерелі води забруднень або заражень, воно вважається непридатним, про що робиться запис у донесенні, після чого біля джерела води ставлять покажчик.
Зовнішніми ознаками отруєння води є невластиві воді запахи та присмаки, маслянисті жирні плями на поверхні води тощо.
Про наявність хвороботворних бактерій свідчать інфекційні захворювання серед місцевих жителів, а також серед домашніх тварин, які користуються водою з джерела.
Наявність у воді отруйних речовин більш точно встановлюється аналізом, який проводиться медичною службою.
Радіоактивні речовини у воді визначаються за допомогою спеціальних приладів радіометрів-ренгенометрів.
Для взяття проб води використовують будь-який чистий посуд. Проба води береться у відкритих водоймах поблизу берега з поверхні, в криницях - з дна. Під час відбору проб з криниці воду слід скаламутити, опускаючи декілька раз відро з водою на дно, й витягнути його ривком з води. Потім вода з поверхні виливається назад у криницю й тільки після такого перемішування береться для аналізу.
Якщо необхідно направити пробу води в лабораторію, то беруть дві проби, одну з них у герметично закритий посуд разом із супроводжувальним листом відправляють у лабораторію, а другу використовують для аналізу на місці.
Дебіт (продуктивність) води в невеликих джерелах (струмках) визначають за допомогою тари відомої ємності. Тара встановлюється таким чином, щоб до неї надходила вся витікаюча (протікаюча) вода й фіксується час її заповнення.
Дебіт витрати джерела розраховується за формулою
де V – ємність тари, л
t - час заповнення тари, с.
Визначення повторюють два-три рази. З одержаних значень береться середньоарифметичне значення.
Витрати води невеликого струмка визначаються за формулою:
де b - ширина струмка;
h - найбільша глибина в місці вимірювання ширини сгрумка, м;
V - швидкість течії води, м/с.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інженерне забезпечення частин і підрозділів у бою» автора Стаховський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК ВОДОЮ“ на сторінці 2. Приємного читання.
