Визначення ширини перешкоди й профілю її поперечного перерізу безпосереднім промірюванням проводять за допомогою сталевого мірного каната з мітками через 5 м, який перетягнуто з одного берега на інший. На широких річках канати натягують за допомогою техніки.
Вимірювання глибини ведуть з човна, рухаючись вздовж каната, натягнутого за наміченою віссю моста, за допомогою глибиноміра, рейки, багра або лоту. Відстань між точками-промірювання глибин беруться на ділянках з глибиною більше 0,4 м через 5 м, з глибиною менше 0,4 м - через 2,5 м. Зняття профілю берега і суходолу нівеліруванням або ватер ласуванням починають від рівня води, а саме, від реперного кілка, що забивають на рівні води.
Рис. 146. Зняття профілю берега ватерпасовкою:
1 - рівень; 2 - рейки; 3 - кілок
Наступні кілки забивають по осі моста в місцях перелому профілю або на відстанях 1-2 м по горизонталі. Під час ватерпасування рейками та рівнем визначають послідовно перевищення другого кілка над реперним, третього над другим і т. д.
Швидкість течії ріки вимірюють не менш ніж три рази, а за розрахункове беруть середнє арифметичне значення.
Вимірювання поверхневої швидкості течії поплавком проводять на прямолінійній ділянці довжиною 25-30 м. Межі вибраної ділянки фіксуються верхніми віхами, встановленими на вихідному березі на відстані 10-15 м одна від іншої. Поверхнева швидкість визначається шляхом ділення довжини ділянки (в метрах) на час (у секундах) пропливання між створами, що позначені віхами. Як поплавок використовується плаваючий матеріал.
Рис. 147. Вимірювання швидкості течії поплавком:
1 - поплавок; 2 - віхи
Ширина водної перешкоди визначається за допомогою мірного тросика; ДСП-30; бінокля; квантового далекоміра, геометричним способом.
Рис. 148. Вимірювання ширини водної перешкоди:
а) за допомогою ДСП-30; б) геометричним способом; в) за допомогою бінокля
Вид ґрунту дна і берегів визначається за взятими донним щупом пробами.
Розбивання осі моста й опор
Перед початком будівництва розбивають вісь моста, лінію крайніх паль (стояків) і за схемою моста - осі берегових опор, а також рамних (клітинних) і перших пальовик опор.
Розбивання осі моста за ширини перешкоди 100 м проводиться, як правило, візуальним провішуванням, а за ширини більш ніж 100 м і в умовах недостатньої видимості - за допомогою інструментів (нівеліра, саперного далекоміра тощо). Вісь мосту позначається на обох берегах перешкоди встановленням віх білого кольору. Відстань між віхами на берегах береться 8-10 м. Лінії крайніх паль (стояків) позначаються віхами іншого кольору.
Осі берегової опори, а також окремих проміжних рамних (клітинних) опор на мілині розбивають перпендикулярно осі моста та прив'язують до реперного кілка, який забитий на рівні води під час інженерної розвідки водної перешкоди.
Розбивання осі берегової опори, а також визначення положення майданчика під неї проводять відповідно до схеми моста у такій послідовності:
– визначають перевищення майданчика, що відповідає низу прогінної споруди, за допомогою віхи з поділками, яка встановлена на реперному кілку, і рейки з рівнем; межі майданчика для берегової опори позначають кілками, що забиваються до заданого рівня її поверхні;
– визначають горизонтальну відстань від віхи до осі берегової опори та забивають кілок у створі моста;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інженерне забезпечення частин і підрозділів у бою» автора Стаховський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інженерна розвідка району будівництва моста“ на сторінці 2. Приємного читання.
