Розділ «10. Страхові резерви»

Величина активів, що приймаються на покриття технічних резервів, зменшена на суми довгострокових та поточних зобов'язань (розділи III, IV пасиву балансу), повинна бути не меншою, ніж сумарна величина технічних резервів, що розраховують відповідно до чинного законодавства на будь-яку дату.

У разі, якщо кошти технічних резервів представлені правами вимоги до перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не нижчий за один з таких: *В+" (A.M.Best), "Ваа" (Moody's Investors Service), "ВВВ" (Standard 6 Poor's) або "ВВВ" (Fitch Ratings), то не менше 50% від коштів технічних резервів повинні бути розміщені на території України.

В іншому разі кошти технічних резервів повинні бути розміщені на території України в розмірі не менше 90% від загального розміру технічних резервів.

Контрольні запитання

1. З якою метою страховики утворюють страхові резерви?

2. З якою метою формують резерв катастроф (catastrophe reserve)?

3. Яке призначення резерву коливань збитковості (equalization reserve)?

4. Які математично-статистичні методи застосовують для розрахунку резерву збитків, які виникли, але не заявлені?

5. Які методи застосовують для розрахунку резерву незароблених премій у разі прийняття рішення про формування резерву незароблених премій?

— поглинання ризику (пряма фінансова компенсація наслідків соціальних ризиків залежно від розмірів соціальних гарантій);

—розподіл ризику (страхування, яке забезпечує компенсацію ризику пропорційно участі особи у формуванні засобів соціального захисту);

— попередження ризику (зниження або уникнення дії ризику за рахунок збереження і підтримання досягнутого трудового доходу).

Методи соціального захисту розрізняють також за ступенем захисту, який вони забезпечують населенню. Як правило, держава надає мінімальні гарантії, колективна взаємодопомога забезпечує рівень життя, який відповідає соціально-трудовому статусу особи, а індивідуальний захист підтримує досягнутий рівень добробуту і навіть забезпечує його зростання. Загальна закономірність така, що ступінь захисту прямопропорційний ступеню індивідуальної фінансової участі і оберненопропорційний рівню перерозподілу доходів.

У залежності від методів виділяють різноманітні моделі соціального захисту, серед яких домінує соціальне страхування.

Страхування — невід'ємна частина життя сучасного суспільства. Це система захисту майнових інтересів особи від ризиків, наслідків випадкових, непередбачених подій, які несуть у собі загрозу нестабільності, а іноді й існуванню людей та підприємств.

Соціальне страхування ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків, воно призначене для того, щоб забезпечити мінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребують медичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування в Україні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.

Інститут соціального страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризико-вими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.

Перші форми соціального страхування виникли в середині XIX ст. в Європі. Зумовлені виникненням та швидким розвитком